БАГРЯНИЙ вірш. ЖОВТЕНЬ
Осінній вже багряний лист
Вкрива кущі обіч дороги в ліс.
А в полі бігає руденький лис,
Шука мишей – такий у нього піст.
А я дивлюсь на скошені поля,
Й гадаю я – не доля ти моя.
Бо повернулась в другий бік Земля,
І не знайду тебе за полем я.
Пробач, та не прийду, пробач.
Стомилась я від всіх отих невдач,
Що насідають,- плач, а чи не плач.
Пробач і не шукай мене, пробач.
За горизонт палаючий дивлюсь,
Співаю, плачу, лаюся, сміюсь.
Вже не сумую, навіть не втоплюсь,
Та вже твоєї зради не боюсь.
Десь полечу за Тихий океан,
Туди, де не знайти собі обман,
Де щастя не затьмарює туман,
І де б не був таким пустим мій стан
Моя душа тобі не зрозуміла
Але вона відкрита! Ось заглянь!
Повір, лише тобі її відкрила
Зізнаюсь чесно, без лишніх вагань!
Ти знаєш, так легко з тобою
Я хочу про все-все розказати
Хочу поділитися своєю журбою
І всю радість тобі віддати
Бо ти мені здаєшся щирим
За що безмежно ціную тебе
Чи буде ще хтось таким милим
Чи на правильну путь наведе?
Я знаю, ти завжди врятуєш
Завжди підкажеш як бути
На обличчі посмішку малюєш
Ні! Тебе мені вже не забути!
я бачила цей світлий силует
він появився наче теплий промінь
і стало тепло.. і вже не секрет
що почуттів давно минула повінь.
лише вірші про нього наче скло
прозорі,чисті,пропускають світло.
як скоро час іде і як давно
закоханість колись принесло вітром.
щось тепле протікає по душі
і серце б'ється швидше, ніж звичайно.
він чуть рідніший, аніж разом всі,
й тому як їду то мені печально.
а він цього не знає і тому
проходить мимо, думає:"байдужа..."
а завтра руку я подам йому.
люблю його.чуть більше,аніж дуже.
і з нього приклад я беру уже
і він про це дізнається не скоро!..
цей світлий силует-мій дуг. невже?!
він не одну іще підкорить гору!!!
Сторінки: 12 ›
