Вірші  » філософська лірика.



ПТАШКА
Я хочу стати пташкою бо у неї є крила,
Така малесенька , але потужна сила.
Ця крихітка готова геть на все,
Ніякий вітер у польоті не знесе.
Від зграї не відстане хоч і зазнає втоми,
Її неналякають не блискавка не громи.
В родинному ключі вона усе на світі подолає,
Змахнувши крилами у хмарах десь зникає.
Покинувши своє рідне гніздечко,
В теплі краї летить, хоч і на серці важко,
Ти глянь на неї...промов їй в слід словечко
\"Щасливого польоту, пташко\"!
Ти поветрайся, заглядай в вікно
Співай свої пісні, літай над нами
Я образ твій перенесу на полотно
Я хочу бачити тебе блука ланами.
Коли щебечиш ти, то все на світі оживає
Душа аж відривається від тіла
Твій щебіт серце наскрізь пробиває
Струмок заграв... трава зашепотіла
Тому співай, співай пташко що миті
Літай, бо в небі тобі воля
І хай тобі у сонячній блакиті
Всміхнеться така ж сонячна і доля.

Автор: Женя Швайко

   Коментарі »

Моя зіронька

Як пізно ввечері узрію крізь хмари зіроньку одну,
То заспіваю і замрію, і знов до ранку не засну.
Ця зірка щастя й миру зичить, її любов повік не вмре,
До себе кличе, кличе, кличе, та все ніяк не забере.

Коли б мені ракети крила, полинув би в далеку путь.
Вві сні ще є наснага й сила. Так от – не можу і заснуть.
А як засну – зоря зникає, сховає очі і мовчить.
Зірватись в лет! Куди? Не знаю. Лиш серце крається-болить.

Чого ж бо зіроньки не бачу? На хвильку зглянься і утіш!
Лиш за тобою гірко плачу! … І раптом вихопиться вірш.
І що воно такеє диво оті віршовані рядки?
Плетеш-мережиш речень звиву – стають світлішими думки.

Поетів слави не бажаю, бо їх хлібина затверда.
Хто більше зна, той більш страждає. До хліба ж треба ще й вода.
А друзям щирим почитаю. Послухають, коли й не так.
Хто головою похитає, а хто подумає: «Дивак!».

І диваку поспівчувають («Хлєб наш насущний даждь нам днєсь!»),
Для них памфлета накатаю, чи поздоровлення якесь…
Як пізно ввечері узрію крізь хмари зіроньку одну,
То заспіваю і замрію, і знов до ранку не засну.

Автор: Владислав Красса

   Коментарі »

Чому живе, і сам не знаю,
В моєму серці стільки літ
Ота стежина в нашім краї
Одним одна коло воріт.

Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?

Дощами мита-перемита,
Снігами вметена у даль.
Між круглих соняхів у літі
Мій ревний біль, мій ревний жаль.

Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?

Моя надієчко, я знаю:
Мій крик життя на цілий світ —
Ота стежина в нашім краї
Одним одна коло воріт.

Де ти, моя стежино,
Де ти, моя єдина?
Ота стежина в ріднім краї —
Одним одна коло воріт?

Автор: Андрій Малишко

   Коментарі »

Сторінки: 123 › 
Додати вірш