Вірші  » філософська лірика.



Щось у серці так болісно коле,
Кличе в даль із недоспаних снів….
Ти - моя обездолена Доле,
Ти – мій, сумом охвачений спів…

Ти - обласканий жайвора виспів,
Мелодійний кришталь солов’я…
Мого серця надірваний приспів….
І відлуння душі. Ти – моя…

Вічна скромність і мила розкутість,
Я такою Тебе ще не знав…
Ти - моя нецілована юність,
Ніжна Фея, яку я пізнав…

Безсоромно дивлюсь я на Тебе:
Бачу юних фантазій красу…
У очах - синє ранішнє небо,
На вустах - присмак тірамісу…

Я ніколи, ти чуєш – ніколи
І нікому тебе не віддам…
Посміхається соєве поле,
Шле казковий привіт небесам.

Ти - і мрія моя, і натхнення,
Незабутньої юності клич;
І суровий порив сьогодення:
Я прийду в твої сни – лиш поклич…

Ти – моя недолюблена Доле,
Мій любов’ю запещений спів…
Ти моєю не станеш ніколи –
Віддзеркалля далеких світів…

Автор: Юрій Миколайович Цюрик

   Коментарі »

Страшні слова коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись,
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось! і краса, й повторність,
Усе було:асвальти й споришні
Поезія-це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.

Автор: Ліна Костенко

   Коментарі »

ПТАШКА
Я хочу стати пташкою бо у неї є крила,
Така малесенька , але потужна сила.
Ця крихітка готова геть на все,
Ніякий вітер у польоті не знесе.
Від зграї не відстане хоч і зазнає втоми,
Її неналякають не блискавка не громи.
В родинному ключі вона усе на світі подолає,
Змахнувши крилами у хмарах десь зникає.
Покинувши своє рідне гніздечко,
В теплі краї летить, хоч і на серці важко,
Ти глянь на неї...промов їй в слід словечко
\"Щасливого польоту, пташко\"!
Ти поветрайся, заглядай в вікно
Співай свої пісні, літай над нами
Я образ твій перенесу на полотно
Я хочу бачити тебе блука ланами.
Коли щебечиш ти, то все на світі оживає
Душа аж відривається від тіла
Твій щебіт серце наскрізь пробиває
Струмок заграв... трава зашепотіла
Тому співай, співай пташко що миті
Літай, бо в небі тобі воля
І хай тобі у сонячній блакиті
Всміхнеться така ж сонячна і доля.

Автор: Женя Швайко

   Коментарі »

Сторінки: 123 › 
Додати вірш