Вірші  » лірика.



Мамо, відведи мене в дитинство;
У далекі сонячні світи…
Одягни серпанкове намисто
І мою дорогу освіти…

Мамо, як мені буває важко
Втомленими віхами брести…
Кароока ніжна моя пташко,
Ти мене в душі перехрести…

Мамо, розжени мої страждання;
Біль тупий приборкай у грудях…
Осіни мої уподобання
Й підкажи до Щастя вірний шлях…

Одягни серпанкове намисто
Й заверни у зоряні світи.
Мамо, відведи мене в дитинство;
Стежку молитвами освяти…

Автор: Юрій Цюрик

   Коментарі »

Солодкий голос

Збираю спогади свої,
Вони розкидані у серці:
Блискучі, кольорові скельця,
Ховають почуття за дверці,
Можливо, навіть і твої.

Солодким голосом у сні
Ти знов цілуєш мою ніжку.
Ні, не зникай, побудь ще трішки -
Я прокидаюся у ліжку
І дуже холодно мені.

Шукаю погляд твій палкий,
Щоб знову в ньому розчинитись,
Солодким яблуком налитись
І соку з губ твоїх напитись.
Для мене ти один такий.

Але між нами є межа,
Яку пройти немає сили.
Я відчуваю твоє тіло,
А, ми ж нічого не робили.
І світ на кінчику ножа.

Ти обійми мене так сильно…
Я в почуттях своїх – не винна.





Автор: Савельєва Катерина

   Коментарі »

Щось сильно і боляче вдарило в груди,
Щось сильно і боляче влучило в серце,
І болі тієї мені не забути..
Душа ж була ціла й міцна, як фортеця.
Веселощі вмить замінилися жалем,
А думка у мозгу гудить безшелесно.
Навіщо поранила своїм дюрантелем,
Моя рідна, сімнадцятирічная весно?
Як відданний честі й відомий маестро
Ти сльози мої утирала долонею.
Та дорослою стала я, любая сестро
І я вже навік повінчана з долею.
І співу твого вже я не почую,
А сльози розіллються холодною сталлю.
Із пізньої ночі до ранку ночую
Одна на одинці з своєю печаллю.
Тепер ми із нею - споріднені душі.
Ми стали прозорими, наче примари
І люди вже стали до мене байдужі:
Жорстокі, безлюдні, притворніє скнари.
Вже вщент розлетілось маленьке серденько,
А тінь моя власна вже попелом вкріта
Й розвіє по світу її вітер легенько,
А душа моя навічно у клітці закрита.

Автор: Марина Мавренкова

   Коментарі »

Сторінки: 1234 › 
Додати вірш