Наперекір вітрам і болю,
І всьому злу наперекір
Я намагалась вирватись на волю,
З робити все, щоб поруч буть,повір.
Летіла вихором до тебе,
І відчувала я пекельний щем.
Я піднімалась з пилом в небо,
А потім падала з дощем.
Перетворилась я на роси,
І залишалась на землі,
Мені здавалось,наче сльози
Лились з очей твоїх рясні.
Дощем була,і падала із неба,
А потім плавала в ріці.
Спустилась з снігом я до тебе
Й померла на твоїй щоці.
Ніч
Вечірнє село пливе у мріях зимових.
Закручує сніг свої танці від ночі до ранку.
І вітер співає-пісень він взнав тисячу нових.
Прокинемось завтра,і не побачим світанку.
Наступного дня нову заведе хуга пісню.
Бабуся Зима і не думає ще відступати.
Все замело,ідороги не видно,звісно,
Лиш стежки протоптані нами від хати до хати.
Виступив місяць у небі зірки випасати.
Тихо він гонить отару свою до схід сонця.
Місячне сяйво не омине жодної хати,
Місяць-пастух загляне у кожне віконце.
Сумно природі-дерева стоять знесилені.
Срібним чорнилом по них метіль розписалася.
Промені сонця ще світять-Зима не скорила їх.
В пору сувору лиш ними весна скористалася.
Спокусу серцю не забути,
вона опянить почуття,
такої дивної отрути-
ти ще ніколи не пила.
Тобі кохання вже не треба,
і кожень день тепер новий,
у світлі пристрастей до тебе,
я буду щирий та простий.
Не зраджу я тебе словами,
зігрію ніжністю руки,
і буду щирим почуттями,
негратиму з душею гри.
Сторінки: 123 ›
