Вірші  » Відчуття.



Ти знаєш, я навчу тебе сміятись,
Дивитись ніжно в небо голубе,
Яке чомусь нагадує Тебе…
І мріями своїми милуватись…

Ти знаєш, я навчу Тебе забути
Минулого недобрі відчуття;
І радість до щасливого життя
Тобі, я певен, зможу повернути…

Ти знаєш, я навчу Тебе любити;
Від щастя не відводити очей…
І спалахом гранатових ночей
Мої хлопчачі мрії відтворити…

Ти віриш, я тобі дістану зорі
І воскрешу в твоєму серці знов
Мою юнацьку неземну любов,
Таку прекрасну, наче синє море...

Ти знаєш Це?.. Я певен, Ти Це знаєш !!!

Автор: Юрій Миколайович Цюрик

   Коментарі »

Коли це все взаємно

Я пам'ятаю пізня це була година,
А я був п'яний як якась тварина,
Мабуть то все того вина провина,
А може зовсім інша то була причина,
Що запам'яталася мені хвилина,
Коли одна з компанії дівчина -
Назвалась ім'ям Валентина.

На моїй пам'яті, з таким ім'ям
вона єдина.
Невже торкнувся я руками того,
що зветься "днина"?
Ні? То поясніть тоді чому
в моїх руках оця перлина?
Чому із нею почуттів,
що є вершин вершина,
І в серці не стиха
кіношна стрілянина ?
Чи є від цього хоч якась вакцина ?

І щось і з того не спокійно,
Що обіймаєш ти мене надійно,
І так по-звичному, граційно,
А очі щиро поглядають, емоційно.
Я бачу як тобі зі мною файно,
Немов я став твоє майно,
Що зачекалось якось тайно.

А все це почуття амурне,
Богемне і безумне,
Його скінчити діло не розумне,
Бо дуже вже приємно,
Коли це все взаємно.

Автор: Микола - Марк Луценко

   Коментарі »

Мереживом літ вкрилось ніжне обличчя твоє;
В куточках очей усміхаються «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море безкрайнє моє;
Жага почуттів, мій роман до останньої крапки…

Джерельний потік, у який я з любов’ю ввійшов,
Рапсодія звуків, що нею я марив щоночі…
Який я щасливий, що в грішному світі знайшов
Цнотливі вуста і небесно замріяні очі…

Осіннім теплом ти торкаєшся мого чола;
Вуста – вогняні, а в очах – зачарована просинь…
Під ранок покриє росу світанкова імла,
Ми в ніжних обіймах зустрінемо сонячну осінь…

Мереживом літ вкрилось личко тендітне твоє;
В куточках очей засоромились «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море бурхливе моє,
Мій шквал почуттів, мій роман до останньої крапки…

Автор: Юрій Цюрик

   Коментарі »

Сторінки: 1234567891011 › 
Додати вірш