Вірші  » пейзажна лірика.



Як велика самотня сніжинка
Небом летіла хмаринка

Тихо десь плаче мала ще дитинка
Засохла у неї на щоці сльозинка

Проростає рано малинка
Цього краю дивна новинка
З неї стікає краплинка

Це дитинства остання картинка
Залишилась тільки годинка
Зникла остання хвилинка
Звичайно сумує людинка

Піднялась повітрям світлинка
На ній симпатична дівчинка
Шкода що тепер сиротинка
Чекає її сумненька вістинка

Зліг наш сміливий хлопака
В полі лежить бравий вояка
Як тая бездомна собака

Збоку лежала палочка
В кишені особова карточка
А ще поштова марочка
Яка чудова парочка

Дурно димує кубинка
Легко літає пташинка
Далі дивує малинка
Повз пробігає дитинка

Небом летіла хмаринка
Як велика самотня сніжинка

Автор: Микола-Марк Луценко

   Коментарі »

Вже памороззю вбралися покоси,
Згасає погляд втомлених очей…
За обрій завернула жовта Осінь,
Позолотивши дах оранжерей…

Вже відцвіли і айстри, і віоли;
Їх золотом закидав листопад…
Вдивляюсь у осінні суходоли,
Роздумую при сутінках лампад…

Вдивляючись у те, чого не сталось,
Шукаю те, що віднайти не зміг…
Пригадуючи те, що обірвалось,
Засмучуюсь про тих, що не зберіг…

Вже сивиною вбралися покоси,
Погаснув неповторний блиск очей…
За обрій завернула жовта Осінь,
Покривши сріблом дах оранжерей…

Автор: Юрий Цюрик

   Коментарі »

Цей світ і це життя без тебе
Пусті, як вірші безголосі…
Як сивочоле вічне небо;
Як сиротлива жовта осінь…

Як перший сніг на твої коси,
Як ті роки, що запізнились…
Як ранішні холодні роси,
Котрі у лід перетворились…

Як ті віконні візерунки,
Що дивляться повз ніч на мене…
Як твої ніжні поцілунки,
Як серце: чуйне й незбагненне…

Як я, що дивлюся на небо…
Й думками мчу у срібну просинь.
І кожен день молюсь за Тебе–
У сиротливу жовту Осінь…

Автор: Юрій Цюрик

   Коментарі »

Сторінки: 1234567 › 
Додати вірш