RU UA

Утром 24 февраля Россия начала войну против Украины! Агрессор обстреливает города ракетами и ушел в наземное наступление на Юге, Востоке и Севере.

Узнавайте правду вместе с нами и делитесь с родными и близкими!

Netmik.ru - новий унікальний портал, на сторінках якого ви знайдете красиві фрази, цитати, крилаті вирази, вірші різних тематик а також думки і зображення які вам обов'язково сподобаються! Розділи сайту постійно оновлюються, а кожен відвідувач має можливість опублікувати власні красиві фрази, вірші, фото і зображення в галерею. Діліться своїм світоглядом, знайдіть нових друзів і перших шанувальників своєї творчості!

Нові записи в щоденниках

Створюй власний щоденник, переглядай щоденники і профілі інших користувачів, коментуй та просто спілкуйся.

Флаг и знамя истории Земли. DiezelSun

Флаг и знамя истории Земли. DiezelSun

Древние карьеры Крыма.

Под Бахчисараем в Крыму известняковые древние карьеры побиты эрозией. Сколько же ему лет? Тысячи? Десятки тысяч? Что же происходило на этом шарике до нас....
Посмотрел окрестности Бахчисарая. Известняк, легко разрушается. Хотя, террастность кругом. Очень подозрительное вот это место. Такое впечатление, что породу перерабатывали и тут же грядами складывали. Это больше похоже на древний карьер:





Книга Колесницы Богов. Древняя история Земли. Флаг и знамя истории Земли





Воспоминания о будущем» - самый известный из документальных фильмов о тайнах происхождения человечества и зарождения цивилизаций. В основу картины легла книга Эриха фон Даникена «Колесницы богов», ставшая, как и фильм, бестселлером во всем мире.

Его автор, немецкий исследователь Эрих фон Деникен, потряс воображение советского зрителя своей смелой и дерзкой гипотезой - в незапамятные времена на Земле были космонавты древности, палеоастронавты.



Небольшая историческая справка.



Реальная история Земли в большей степени не известна. Почему древние народы изображали своих Богов в неких скафандрах? По крайне мере, они очень похожи на астронавтов. Откуда у них такие знания? Нормально даже неизвестно, кто строил каменные сооружения по всему миру... Есть определённые предположения, но все равно берут сомнения.

Как например объяснить древнюю машинную обработку камня?

24.02.2022 #Nicky

Війна сьогодні? Це абсурд.

Декілька згорблених душ тихенько сиділи в церкві. Всі заглиблені у свої проблеми, і я одна із них. Назріває війна. Ні, вона продовжується вже 8 років на сході. Проте тепер, саме сьогодні війна вдягла свій найтемніший одяг і помчала нам назустріч. Розстрілюють міста, в яких знаходяться воєнні бази, перекривають інтернет, надворі весь час чути вибухи, літаки.
Боже, я надіюся це сон. Я прокинуся просто ЗАРАЗ, роздивлюся навколо, зрозумію що вже світає, подумаю «нічого собі, яке жахіття мені наснилося» і піду робити свої ранішні справи. Пізніше прокинеться моя сім’я і їм розповім це.
Та це не сон - реальність. Та реальність, яка не повинна була би дійти до нас. Це ми повинні вчити на уроках з історії у школі, а не стати «живими прикладами».
Надворі щодуху мчать машини, люди знімають всі свої збереження з банкомату, закупляються харчами, готують підвали. Божее я не можу чути цей звук. Звук летючих літаків чи бомб я не знаю. Я просто хочу, щоб це все перестало існувати. Увесь цей світ. Хоча б на декілька секунд не хочу чути цього гучного звуку, який доходить навіть через закриті вікна. Дякую.


Я смерті не боюся. Радше страх мій викликає, що помре весь світ. Атомні бомби – яке чудове знаряддя. Ми вивчали в школі як швидко вони можуть зруйнувати все. Точно не пам’ятаю, але здається декілька хвилин. Це вже не здається таким неможливим. ІІІ світова війна ДО БІСА не здається вже неможливою. ВСЕ вже може стати можливим.
Оо ні, знову ці звуки…
Я не боюся смерті. Втрата мого життя не здається такою великою, якщо річ іде про мою сім’ю, країну, друзів.
Боже, дай сил це витримати. Зборони мою родину, батька, матір, сестричок і братиків. Зборони мою неньку-Україну. Подари мир і здоровий глузд всім мешканцям цього прекрасного світу. Зроби так, щоб наше «завтра» було таке світле і сонячне, як і всі минулі.
Знову звуки…
Амінь

Лев, лиса и волк Сказка в стихах

Лев, лиса и волк Сказка в стихах

Сказка скажется сейчас,
Пусть для каждого из нас.
Повернём же время вспять,
Так веков на двадцать пять.
Кто такой он, человек,
И не ведал древний век,
Только разный дикий зверь,
Населял земную твердь.
Правил ими властный лев,
Лил на них безмерный гнев,
Ну, а коль он был царём,
Сам и суд вершил во всём.
Плаха сделана для всех -
Царской власти тяжкий грех.
Вдруг случись беда на сон,
Заболел внезапно он!
Вмиг лиса взялась за ум,
Ей не нужно тяжких дум:
«Лев мне больше не указ,
Хоть глотну свободы раз,
А работа подождёт,
Взять пора у льва расчёт»!
Ей теперь работать лень,
За весельем ночь и день!
Волк следил за той лисой,
Зависть волк носил с собой.
Он и сам раскрыл секрет,
Что в работе толку нет
И гулял бы, вместе с ней,
Только волчий страх сильней!
Размышлял трусливо волк:
«В голове моей раскол!
Как же я так мыслить мог,
Лев узнает, не дай Бог,
Ход иной мне нужно взять,
Льву про кумушку сказать,
Действом сим, себя сберечь,
На погибель не обречь»!
Утром волк к царю бежал,
В лапы он к царю упал:
- Не вели, мой царь, казнить,
Разреши мне доложить?
Лев головушкой кивнул,
Пасть зевотой распахнул.
Волк мгновенно обомлел,
Словом он едва владел:
- Беспорядок в царстве есть,
Потому, мой царь, я здесь!
Тут одна лиса мудрит,
Дело делать не спешит,
Уж живёт без тех забот,
Песни сладкие поёт,
И гуляет без преград,
Средь зверей творит разлад,
Тем порочит ваш закон,
Что навек был утверждён!
Лев головушку поднял,
Слугам грозно приказал:
- Под землёй лису найти,
На поклон ко мне вести!
Этой рыжей покажу,
Что закону я служу!
Стоит только заболеть,
Царство начало хиреть!
Слуги выскочили вон,
Страшно им считать ворон.
Волк уйти, никак не смел,
В страхе он на льва глядел,
В страхе пот ручьями лил,
Волк, как будто, уж не жил!
Вдруг на волка лев взглянул,
Пасть он в гневе распахнул:
- Вон отсюда, лоботряс,
Или смерть найдёшь сейчас!
Волк терял земную твердь,
Пулей он летел за дверь,
Лап не чувствовал ничуть,
Сутки волк не мог уснуть.
Лев чрез час лисицу зрит,
Лев от гнева весь дрожит.
Да лиса стоит пред ним,
Взглядом ест его своим,
Страха нет в её глазах,
Тень улыбки на устах.
Лев не стал идти в пригляд,
Был лисичке он не рад:
- Как надумала посметь,
Так свободу заиметь?!
Ты нарушила указ,
Я казню тебя сейчас,
Тем урок жестокий дам,
В пользу будет он зверям!
Мигом хитрая лиса,
Закатила вверх глаза:
- Не велите, царь, казнить,
Как тут нужно поступить?!
Только к вам болезнь на двор,
Я бегом уж, на простор,
Чтоб найти рецепт лекарств,
Вас избавить, от мытарств,
Не жалела я там сил,
Будь ко мне, владыка мил.
Лев в секунду как-то сник,
К ней симпатией проник:
- Я лекарству буду рад,
Только, где он, результат?!
Вновь лиса блистает здесь,
Кажет ум ему свой весь:
- Не нашла пока, мой царь,
Есть надежда, государь!
Там, в горе, живёт паук,
Лечит он любой недуг,
Дайте только лишь приказ,
Будет тот рецепт у вас!
Лев недолго размышлял,
Ей приказ такой он дал.
Прямиком лисичка в лес,
У лисы в нём интерес,
Чрез недельку на доклад,
Лев безмерно был ей рад.
Перед ним лиса стоит,
Речь лиса царю творит:
- Есть лекарство, государь,
Им лечились звери встарь,
Нужно шкуру с волка снять,
Жалость к волку не являть,
Ей укрыться поскорей,
Чтоб прогреться, до костей!
В шкуру та болезнь уйдёт,
К вам здоровье вмиг придёт!
Лев надеждой воспылал,
Слугам грозно он сказал:
- Волка, слуги, не жалеть,
Волка нужно одолеть,
Изменить ему окрас,
Шкура мне важней сейчас!
Слуги кучей за порог,
Медлить им, не дай-то Бог!
Лев лисичку наградил,
Погулять ей разрешил.
Ох, довольная лиса,
Щурит хитрые глаза:
«За язык получит волк,
Сам себя, глупец, подвёл!
Мыслил, бедный, кое-как,
Потому попал впросак,
И головушке твоей,
Быть на плахе, дуралей»!
Скоро волк уж пойман был,
Он пред казнью слёзно ныл,
Потерял всю волчью суть,
Но не мучился, ничуть,
Лишь раздался слабый крик,
Для лисы чудесный миг!
Вот укрыли шкурой льва,
Выпил он глоток вина,
Рыком грозным слуг спугнул,
В беспокойстве том уснул.
Всю неделю лев лежал,
Волчьим запахом дышал,
Но болезнь не отстаёт,
В оборот его берёт,
Час от часу он рычит,
Всем без устали грозит,
И однажды лев взревел,
Он от гнева опьянел:
- Ах, плутовка, погоди,
Мне словами не трясти!
Я обмана не прощу,
Свыше мой закон уму!
Мне лису ту изловить,
Шкуру рыжей обновить!
Уж на следующий день,
Стала лисонька, как тень,
Поняла она без слов,
Приговор её, каков!
Шкуры волка и лисы,
У царя не для красы,
На полу лежат они,
Всяк входящий, посмотри,
Мол, наглядный вам урок,
Не вставайте поперёк!
Только с этих самых пор,
В царстве том пошёл раздор.
Лев в жестокости погряз,
Он в крови зверей увяз,
Началась средь них война,
Век от века шла она,
Был тот лев убит в бою,
В древнем веке, на краю,
Шёл на смену век иной,
Появился род людской.

Конец


Художник: Мирослава Костина

Вечер. Туманится даль...

Вечер. Туманится даль...

Вечер. Туманится даль,
Выходит луна на поклон,
Влачит в луговины печаль,
Несёт упоительный сон.

Стоят у дороги берёзки,
Серёжки звенят в тишине.
Ветер им треплет причёски,
Купается в жёлтой волне.

Луг с деревенской хатой...

Луг с деревенской хатой...

Луг с деревенской хатой,
Запах сирени шальной,
Старый колодец с заплатой,
Солнышка круг золотой.
Поёт родничок на взгорке,
В радости вторит даль.
Плачут оконные створки,
Бросают в рассвет печаль,
Сплетение трав у дороги,
Полынь и бурьяны окрест.
Ветер прилёг у дороги,
Обнял трухлявый крест.

Белый день присел у речки...

Белый день присел у речки...

Белый день присел у речки,
В травы бросил поясок,
Рядом с ним берёзки-свечки,
Неземной поёт рожок,
Виснет радуга цветная,
В нитях солнца первоцвет,
Вьётся бабочка златая,
Рассыпает чудный свет,
Льют с небес потоки света,
Наполняют даль и ширь,
В нежном запахе букета,
Дремлет старый монастырь.

Нові вірші

Розділ "Вірші" - найкраще місце для молодих письменників та любителів поезії. Вірші про життя, кохання, красиві вірші про природу... та ще багато інших тематик, все це ви знайдете тут.

Я буду пливти за течією.

Що буде те буде.

Те що зроблене не можна змінити.

Повернути його погляд не можливо.
Випита чашка гарячого какао.

Не буду приховувати що мені не боляче, бо насправді мені надзвичайно боляче.

Я б хотіла повернути його. Я б хотіла змінити те що мертве і забуте. Сніг розтанув. Його погляд вже втрачений. Мені боляче але так має бути. Треба жити далі. Я не зможу приховати цей біль. І я скажу відверто мені сумно без тебе, але все гаразд це все пройде. До тебе я жила і після тебе буду жити. Втрачене не повернути. Мертве не воскресає.  Його ніжний погляд..... Наші поцілунки назавжди забуті і втрачені.

мені приснився дивний сон
мені приснилася вона
там де ми з нею, насолоджуємося сповна
її карі очі та червоні губи
вона в чудовій білій сукні
в руках вона тримає книгу
зустрів і зрозумів, що нема нікого схожої на неї
її волосся довге та барвисто чорне
мабуть холодні і тремтячі руки
вона чарівна, наче світиться яскравим світлом
вона не звідси, її не знаю
хочу запросити на каву, вона мене лякає
вона прекрасна, але погляд здається страшний
хотів відступити, але зомлів, коли побачив її поруч
вона стояла і дивилася в очі
я боявся але вона сказала
не бійся, чоловіче, та не варто, я хороша, просто зараз хочу душу, і неодмінно заберу її з собою.

холодна кава
холодні руки
холодні сльози
холодні ми з тобою
холодні наші почуття
холодні ти і я
холодний розум
вогонь загасити ми не встигли
опік серця, душу ми спалили
відчуваю що згасаю
горить вже все навколо
люди бігають, кричать доволі
я горю, ти гориш зі мною
ти кричиш, я мовчу.. чудово
не відчуваю вже нічого
згоріло все.. згоріли ми з тобою.

Останні оновлення галереї

Ти красиво малюєш від руки, створюєш 3D шедеври або дизайн, тоді цей розділ саме для тебе! Поділись своєю творчістю в галереї, отримай відгуки, поради та нових прихильників.

Нові красиві фрази

У розділі "Красиві фрази" розміщені цитати, висловлювання відомих людей і просто філософські погляди на життя, гарні фрази про любов і життя, оригінальні, сумні та інші фрази.

Ми народжуємося аби померти... ми живемо аби посмерти... але помираємо щоб жити вічно


Ці крила бачили надію
В яку вкладали марево зі слів
І в себе завжди треба вірить
Навіть коли на віру нема сил.


Не завжди ясно, куди нас ведуть шляхи, майбутнє примарне, тому що воно ще не існує, минуле не зміниш, воно вже існувало і лишається мить, яка по-суті і є визначальною.


Кохання - це не метелики в животі, кохання - це коли квіти в душі розпускаються.


Коли мені стає важко дихати, я не перестаю дихати, я змінюю навколишнє середовише. Якщо це неможливо, змінюю себе.


Не чекайте особливої миті! Почніть радіти життю просто зараз!
1.03. 21р