RU UA

7000+ дневников в которых собрано мировоззрение тысяч пользователей: стихи, рассказы и интересные статьи. Зарегистрируй онлайн дневник и делись своим творчеством в собственном блоге!

Кохання

Кохання

Кохання
Серед усіх чудес світу найбільше чудо — це людина і кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. І навіть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей, як гроші, влада, слава і кохання, то переважна більшість вибрала б останнє.
Так що ж це таке — кохання? З цього приводу є багато думок і визначень. Звичайно це стан душі людини. Але це стан такої сили потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, який змінює людину фізично і духовно.
Але не всім людям від природи дано кохати. Дехто проживає життя, так і не пізнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Воно або є, або його немає, і примусити себе кохати ніхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навіть коли не чекаєш, навіть коли це тобі не потрібно. Це як мана, як раптове оп'яніння. З приходом кохання життя набирає сенсу, повноти, з людиною відбуваються метаморфози: вона співає, хоче слухати поезію, починає малювати, писати твори, музику, починає по-іншому бачити небо, квіти, зелень. Людина ніби в оп'янінні, емоції переважають над розумом. Кохання — це робота серця, емоцій, духу.
Дуже часто кохання буває одностороннім, і тоді воно перетворюєть ся на муку, причому ця мука теж найчастіше буває надзвичайної сили. У коханні налито не лише меду, а й отрути. Цікаво, що кохання ніби проходить кілька етапів, найчастіше три. Спочатку це платонічне замилування, романтика, квіти, музика. Пізніше — пристрасть, а потім — довіра, прив'язаність, спорідненість душ. Люди стають інколи ріднішими ніж брати і сестри по крові.
Дивіться також


Звичайно, кожен мріє про красиве кохання, романтичне, єдине і неповторне. Та не всі розуміють, що воно не приходить саме собою, що потрібна ще й велика робота душі і серця. Кохання — це велика сила і натхнення, які рухають таланти, пробуджують здібності. Яке буде у людини кохання — залежить від культури, від виховання, від характеру. Дуже б хотілося, щоб кожна людина пережила це надзвичайне почуття, бо коли люди щасливі, тоді держава сильна.

1
Desiderata.

Desiderata.

«Простуйте своїм шляхом спокійно серед гамору і метушні та пам’ятайте про мир, який може бути в тиші. Не зраджуючи собі, живіть, наскільки можливо, в хороших стосунках з кожною людиною. Говоріть м’яко і чітко свою правду і слухайте інших, навіть людей, які не витончені розумом і неосвічених – у них теж є своя історія.
Уникайте людей галасливих і агресивних, вони псують настрій. Не порівнюйте себе ні з ким: ви ризикуєте відчути себе нікчемним або стати марнославним. Завжди є хтось, хто більший або менший, ніж ви.
Радійте своїм планам так само, як ви радієте тому, що вже зробили. Цікавтеся завжди своїм ремеслом; яким би скромним воно не було – це коштовність в порівнянні з іншими речами, якими ви володієте. Будьте обачними у своїх справах, світ сповнений обману. Але не будьте сліпі до чесноти; інші люди прагнуть до великих ідеалів і всюди життя сповнене героїзму.
Будьте самими собою. Не грайте в дружбу. Не будьте цинічними в коханні – в порівнянні з порожнечею і розчаруванням воно таке ж вічне, як трава.
З добрим серцем приймайте те, що радять вам роки і з вдячністю прощайтеся з молодістю. Кріпіться духом на випадок раптового нещастя. Не терзайте себе химерами. Багато страхів народжуються від втоми і самотності.
Підкоряйтеся здоровій дисципліні, але будьте м’яким з собою. Ви – дитя світобудови не менше, ніж дерева і зірки: ви маєте право бути тут. І нехай це для вас очевидне чи ні, але світ йде так, як він і повинен йти. Будьте в мирі з Богом, як би ви Його не сприймали.
Чим би ви не займалися і про що б не мріяли, в галасливій життєвій метушні зберігайте мир у своїй душі. З усіма прикрощами, одноманітною працею і розбитими мріями світ все ж таки прекрасний. Будьте до нього уважними».
Макс Ерман «Desiderata», 1927 р.

4
09.07.2018 #Зулихан Хамзатова

Предательство

Это удар ниже пояса,
Нож прямо в спину.
Когда не понятно кто есть кто
Когда ты убит наполовину.
Когда ты верил и любил
Когда ты искренность хранил
Когда тебя забыли быстро
Когда в душе пропала искра.

2
09.07.2018

Моменты жизни:грустные и веселые

Люди очень странные существа. Они очень быстро меняются. Им всегда чего-то не хватает, всегда что-то нужно. Их сложно понять. Они не похожи на друг-друга, все разные ,все уникальны. У каждого из них свой характер...своя индувидуальность. Но они не умеют видеть свой талант...ту индувидуальность. Они проживать так и не поняв этого всю свою жизнь. Некоторые из них добиваются своего...это те люди, которые смогли понять себя. Люди , которые обрели контроль над своми мыслями и действиями.Обрели спокойствие души. И нашли правильный путь. Эти люди счастливы. Им нравится их жизнь. Им нравится то, что с ними происходит.

2
Любов це больно💕

Любов це больно💕

Ти розбив мені серце, думаєш так.
Ну а мені все одно, дурень.
Я давним-давно тебе не люблю.
І друзів твоїх обходжу.
Нарешті я можу бути собою.
І мені так добре одній.
Ставлю крапку, закриваю замок.
І ніхто не потрібен на заміну.
Нехай все дивляться на мене.
Але я буду танцювати одна.
Так знайте все, я закохана.
Моя любов - це музика.

3
17.06.2018 #?_Mei Oler_?

Мне плохо...

Не знаю, что со мной... У меня есть всё, но нет ничего. Я
знаю, что это всё очень банально... Сейчас я даже не понимаю, что со мной
происходит: я словно сплю... И этот сон ужасный, монотонный - настоящий кошмар!
Постоянно что-то делаю, куда-то хожу, с кем-то гуляю, занимаюсь спортом,
покупаю новую одежду, смотрю фильмы, бегаю по утрам, читаю книги, слушаю
музыку, постоянно делаю что-то новое! Многие подумают: "У неё отличная
жизнь! Что ей не нравится?!?"
Я просто устала... Жду чего-то, пытаюсь убедить себя в
чём-то, с чем-то сражаюсь... Я уже не живу, а проживаю жизнь. Каждый день я на
автомате отвечаю на любые вопросы, на автомате выполняю какую-то схему! К тому
же у меня начинается паранойя... Думаю, что все меня обсуждают за моей спиной,
что друзьям на меня наплевать, что все мне постоянно врут... Я не знаю, как
описать такое состояние! Словно ты спишь и это всё не по-настоящему… Это всё
очень страшно...

2
12.05.2018 #hallio hall

about love

Нас застал в расплох,этот твой недугВедь я был чем то большим, чем просто другЭти все вечера, мы в постели вдвоемНа закате чаек вкусный вместе пьемНо убивает тебя, эта сильная хворьИ я не представляюв всю твою больВремени не осталось уже у нас Но я прокричу тебе еще сотню разКашляни мне на ебало, скорейДавай вместе умрем, кашляни быстрейКашляни мне ебало, сейчас, ведь я не смогу забыть наш последний раз.Кашляни мне на ебало ты тупая мандаи мы будем вместе с тобой навсегдаКашляни мне на ебало ну же не рабейДавай не оставим после себя детейНу давай же сука кашляй, ведь я без тебя, не смогу смотреть на баб так же их любяДавай скорее заразим геев всех вокругИ избавим планету от вечных муккашляни мне на ебало милая мояБудет славный даблкил минус ты и я.Но ты просто лежишь тихо, закатив глазаПо моим щеках крадется глупая слезаНаконец-то будем вместе вот еще чуть чуть я швырну тебя в окно в твой последний путь. Кашляни мне на прощанье пару нежных слов, я ступаю через выступ я уже готов. Жаль живем с тобой на перовом, мы этаже, мы пытались умереть пятый день уже,но твоя простуда сука не убила нас провела в холодной ванне не один ты час.Вставай дура чай готов и постель пуста,Мир не хочет отпускать нас ведь не спростамы попробуем еще раз, завтра и потомВедь каникулы продили, лишь для нас вдовем....

1
11.05.2018 #Максим Мелентьев

Разлука

Звезда идя по омуту разлуки
А под ногами небо слез
Все плача по разлуки
Ненавидя грез

И сердце бьется в тишине
Не слыша как окрававленный скиталец
бьет двери неосознанной любви
Ранняя сердце напал

0
10.05.2018 #Дмитро Гарячев

Присвячено безмежному коханню

Чому так сумно на душі
чому нема спокою,
і так багато запитань
стоїть переді мною.

Сидить на серці думка та,
що вже нема тієї,
що на дихає на буття
 і як тепер без неї?

Пішла вона без вороття 
покинула безтямно,
пішов із нею сенс життя
і залишився  сам я.

І залишились лиш слова,
що стеляться рядками,
немов ті діточки малі,
 що стеляться до мами.

1
28.04.2018 #Оксана Шоломіцька

Фраза про життя

Наше життя дуже вередливе тому що коли його щось не влаштовує воно хоче завадити і пхне палиці в колеса, воно без нашого дозволу грає в колесо Фортуни при тому що не дуже часто виграє, трохи бідне бо крім білих і чорних красок більше не має.

0
24.04.2018 #Валентинка Харченко

Чорнобиль

Чорнобиль - ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль - помирає у диини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль - скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль - доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль - помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

0
14.04.2018 #Валентинка Харченко

Семейный дуэт

Пусть бушует где-то непогода,
я ее ни капли не боюсь!
Мне с тобой любое время года
навевает радость, а не грусть.

Как прекрасно, что любимый вместе,
прожили уже десяток лет.
Раньше были мы жених с невестой,
а теперь семейный мы дуэт.

Кто сказал, что счастья не бывает,
тот о жизни нечего не знал.
Верю я, что наяву летают,
ты родной мне это доказал.

0
13.04.2018 #Дарина Куксо

Вірш про " Кохання"

Кохай того, хто тебе цінує, А не того, хто ображає і не хвилю.
Того, хто завжди допоможе , підтримає і приголубить.
А не того,хто ображає й топче під ногами, й зовсім тебе не любить!
Той, кого кохати будеш, повинен бути добрим, щирим і без капризів,
А якщо вже й так, якщо кохаєш то привикнеш!

0
12.04.2018 #Діана Миронюк

пам`ятаєш?

а пам'ятаєш, ми колись хотіли
дістати неба, до зірок злетіти
а пам'ятаєш, як ми були ще діти
хотіли посадити разом квіти

а пам'ятаєш, як ми виросли з думок
і мрії всі наші пропали
не посадили разом ми квіток,
до неба не дістали

що з нами сталось? виросли, чи що?
та ми ще не дорослі ніби,
але для мрій наш час уже пройшов,
та просто ми дізналися про зло,
що брат брата свого може убить за шмат хліба.

ще вчора ми на гойдалці сиділи й розмовляли
про неважливе щось: як котика зустріли по дорозі,
як вчора мама посковзнулась на підлозі.
ми розмовляли про це все й не знали,
що у майбутньому спіткатиме біда,
що там не буде часу так-от посидіти,
поговорить й на сонечку погрітись.
ми лиш тепер дізнались, що життя
наше то зовсім не легке,
як нам колись здавалось,
ми думали, що все таке просте,
що все само собою у житті складалось.

ти пам'ятаєш, як колись ми бігали по полю босі
як ми сміялися, дивившися на небо,
лежали разом, а десь неподалік літали оси

ти пам'ятаєш, ти - мій король, я - твоя королева,
ми видрапали наші імена на тих деревах

ти пам'ятаєш. і я теж це добре пам'ятаю,
та щось між нами сталось,
давно тебе не бачу, давно не зустрічаю,
ти десь далеко, сум обох пройняла,
та що поробиш? ми виросли, змінились,
життя розвело нас на різні шляхи ,
немовби наші кораблі дитинства десь розбились,
ти вже підріс, я підросла, ми дали маху.

чи знаєш ти, скільки пройшло часу
від тоді, як не зустрічались?
багато. точно не скажу,
бо я й сама не знаю.

ах як би нам хотілось назад все повернути ,
той сміх дитячий, ті світлі думки,
і наших душ маленьких чистоти,
та час біжить, його вже не вернути.

з тобою може ми й зустрінемось колись,
може, прийде якась година чи хвилина,
сидітиму в кафе, читатиму книжки,
і там побачу силует давно знайомої людини

якщо це станеться, ми будемо щасливі,
а зараз, поки час ще не прийшов,
окремо бути ми повинні.

ти там, я тут,
але у серцях наших
ми разом.

24.08

0
12.04.2018 #Діана Миронюк

мертвим подихом врізалася біль

мертвим подихом врізалася біль,
заставляючи кричати від болісних ударів,
цей укол жахливіший, ніж укуси комарів,
він пробігає спиною, ножем вливаючись у серце
сумом та печаллю.

холодний подих, з запахом пожовклого старіння,
лежання на полицях, довгих-довгих років, книг,
і вже давно забутого людьми трупного омертвіння,
вдарявся в тіло, в саму глибінь, на саме дно проник,
вбиваючись в коріння.

я впав, немов пристрелений тепер,
секунду тому вмер, увечері в четвер,
і скоро, опинившись на землі,
лежатиму і гнитиму в собі,
аж поки не побачить хтось з людей,
що мертве тіло на асфальті згнило.
знайдуть, а може й ні, хто знає, в який день
воно кричало, дихало, чи нило?
ніхто не чув, не чує, й не почує,
ніхто не допоміг, тому й це тіло світ
полишило.

0
12.04.2018 #Діана Миронюк

пролітаючи над землею

пролітаючи над землею,
доторкаючись крилами неба,
відчуваю, немов щось в мені стає більше, легше.
ніби вся земля є моєю,
я не хочу зупинятись, хоч мені кажуть: треба.
я не хочу, мені добре тут в небі, вперше.

вперше я відчуваю, що вільна від світу,
вільна він болі і страху, він гніву і злості,
вільна.

та десь на дорозі,
внизу, де не світить світло,
де радість не чути,
де лежать згнивші від ревності кості,
мене тягнуть знов.

ловлять за руки, ноги, крила,
хоч кричи, хоч борись,
не відпустять.
проти них я безсила.
не втечеш - зубами зловляться,
не відпустять.

0
12.04.2018 #Діана Миронюк

Минають дні

минають дні, ідуть роки, хвилини,
пройде життя, і більше не прилине.
підуть у вічність дум твоїх краса,
і ти залишишся сама, у полі
темному, де видно тільки зорі
очей твоїх, сумних та невеселих,
давно покинутих, як ста?рі каруселі.

мине любов, мине жага життєва,
і мрії проминуть, неначе кораблі,
а ти сидітимеш одна, сумна і невесела,
із сумом разом тонучи в пітьмі.

0
08.04.2018 #Александр Деркачёв

Родимая земля

Набегающей россыпью богатой
Уплывающий близиться закат
Увлекает он сердце всё куда-то,
И несёт парящий меня взгляд

Я несусь в порыве в небе синем
Проплывают там вдали моря
Звон играет кажется в России
Раздаются клики журавля

Вот она - Земля моя родная
На ладони видеться с дали
Колосятся пашни там играя
Распевают трели соловьи

Всё цветёт её ручьёв округа
Раздаётся запах чабреца
Зазывает свет в окне подруга
Дотянутьсяб до её крыльца

Эх, широка страна моя родная
С далека виднеется расцвет
Пробуждает жизнь иного края
И дарует сердцу первый свет

0
01.04.2018 #Анатолій Іллєнко

Раша гудбай.

Нам тульских пряников ненадо,
И тульских ружей не хотим,
Но то,что крыли вы нас "градом",
Мы никогда вам не простим,
Ненадо пяных заверений,
Что кто-то и кому-то брат,
Давно уже,и без стеснений,
Вы точите на нас булат,
Была ли пьяная россия,
Когда в кремле сел ганнибал,
Но стал он вам,словно мессия,
И вашу совесть он приспал,
Историю,не перепишем,
Ведь мы есть Киевская русь,
Поправь кокошник,мордер,слышишь?
Но я в россию не вернусь.
Пусть будет проклята могила,
Тех,кто пришёл нас убивать,
Подонка с Нижнего Тагила,
Чечена,что оставил мать.

0
01.04.2018 #Анатолій Іллєнко

Кримським татарам

Почім черешня з Криму,я незнаю,
По тому мосту теж я не піду,
Бо стигла вишня не замінить раю,
А рай,я в справедливості знайду,
Хто старший,чи молодший брат ,незнаю,
Та тільки певен ,що татарин з Криму,брат,
Тому до скону стяг в руці тримаю,
З таким коротким словом-"Газават",
А тем,кто этих слов не понимает,
Я сболью в сердце прокричу что "нет"!
История давно примеры знает,
Исчезнет тьма и воссияет свет.

0
31.03.2018 #Яна Степанець

Подарую мамі квіти

Подарую мамі квіти,
Які красиві... Подивись!!
Нагадали мені літо,
Бо всі там кольори зійшлись..

І червоний і рожевий,
І як сонце золотавий..
Білий наче кришталевий,
Такий букет яскравий.

Матусі подарую квіти,
Щоб вона не сумувала
Щоб вона могла зрадіти,
І тепліше на серці стало..

І стало небо безхмарне,
І сонце гріє старється..
Всюди зробилось так гарно,
Бо моя матуся всміхається..

Наче веселка вмить з'явилась,
І днем засіяла зірочка
А сонце вночі засвітилось,
Бо матуся моя, як та квіточка..

То є краса природна,
Бути, як квіти, вродливою
Я на все у світі згодна,
Щоб була моя мама щасливою..

Я до неї притулюся,
Як до ріки озерце..
У тебе щоб моя матусю
Букет розцвів на серці..

0