Я пам'ятаю поцілунки в шию,
Я пам'ятаю погляд твій в тіні.
Я пам'ятаю дотики по тілу,
І пам'ятаю губи ті палкі.

Я пам'ятаю руку на моїх вустах,
Що не давала голосно кричати.
І пам'ятаю той вогонь в очах,
Що я на завжди буду пам'ятати.

Хотіла б щоб та мить не мала краю,
Щоб знову був ти у мені.
Щоб знову досягла раю,
І бачити лице у темноті.

Щоб пестити руками твоє тіло,
І задоволення читати у твоїх очах,
Я хочу щоб усе тремтіло,
І щоб не відчувати біля тебе страх.

Та це лише фантазії, ти ж знаєш,
Сліпі надії на крутий фінал.
Я знаю, що ти більшого і не бажаєш,
І я сама, тобі, вознесла п'єдестал.

І сумно на душі буває,
Від слів твоїх, що кидаєш в пітьму,
Хто як не я, їх всіх запам'ятає,
Не хочу я продовжувати боротьбу.

Усі думки поховані в глибокій ямі,
Що викопала я сама.
Ти все ще на твердому п'єдесталі.
І розумію що зробила це дарма.

Твоя підтримка так мені потрібна, знаєш?
Проте, ти не даєш мені її.
Про мене просто з часом забуваєш,
Здається, що знаходжусь в цілковитій темноті.

Комментарии

*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться