Блукала. Серед лісу його очі в темряві шукала.
По ранковій по росі босоніж ходила,
і росою свої очі від сліз тих умила.
Від сліз по коханому за ким серце лине.
За ким б'ється, турбується поки не загине.
Її доля повела вузькими стежками,
у турботи бездоріж витими плітками.
А за обрій небосхил сонечко сідає,
за дівочу сумну долю соловей співає.
Проте як та дівчина покохала хлопця,
як чекала його довго, проводжала сонце!

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись