Я не звик до звичайних думок,
Сьогодні від цього не сплю.
Досить пустих балачок.
Досить, та я говорю.

Мій страх мене пожирає,
Тихенько гризе мою плоть.
Тимчасово, та він засинає,
Щоб потім мене побороть.

Він з'являється з заходом сонця.
Щотемніше - то краще для нього.
Виглядає в маленьке віконце,
Щоб я не дивився так строго.

Він б'є по найслабшим місцям,
Він знає мене якнайкраще.
Ловить коли вже я сам,
Робить мене лиш пропащим.

Та він зникне, я його приберу,
Він втече з першим променем сонця.
Ти ж знаєш, я від нього втечу,
Як тільки ти глянеш в віконце.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись