Одразу видно, що тебе готували до зустрічі мене.
Ти кохався з примарами й слав усе через плече.
Ти зацікавився трояндами й перестав класти голову на чуже плече
Ти ж знаєш це не класика.
Ти не любиш класику, я теж.
Ми готовані долею і це не секрет
Ми закохані в образ потворами.
Улюблений витвір алкогольних агоній,
Солодкий запах і останній потяг.
Ти обожнюєш колір алих, розбитих сердець,
Я тримаю тебе за мізинець - бо знаю усьому кінець.
Між образами і купою бруду, що лилися з уст як призент,
Зостався лиш холодний подих м'ятних страстей,
Ми ображені долею і неземні своєю вродою
Такі прості, та такі складні - це полон міфологій.
Ми розбиті в деталях, та зібрані з крапель
Ми складні - бо ми є люди живі.
Та хай, як там не буде - ти серед них кращий
Ти мій, хай хоч це буде повстання
І найкраща історія - це наше з тобою "меланхолійне кохання".

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись