Забери з собою далеко,
Якщо тільки до мене повернешся.
Забирай і в мороз, і у спеку.
Якщо віднайдеш і усміхнешся.

Забери як масивну валізу,
Я справді не варта болю?
Сніг на грудях тягне донизу
І малює на скронях долю.

За вітри, океани і ріки
Я могла б випити знову.
Та стрибаю зі стелі на стріху
І підтримую прісні розмови.

Заплющаю знекровлені віки,
І мене пожирає пліснява.
Я знеструмлена, вимкнена, стиснута.
Я просочена згноєнним листям.

Завітай без букетів і жартів.
Ти десь чув моє справжнє ім’я —
Я для тебе синонім краси,
А для мене ти завжди «сім’я».

14.11.22

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись