Блакитне небо й легенький вітер дує,
На вулиці весна-красна панує.
Але красна вона не через квіти,
А через те , що гинуть діти.

Війна, яке страшне це слово.
Промовить тяжко - відбирає мову.
Це те, що убиває душу й тіло.
Це те, що не дає жити щасливо.

Ти знову чуєш звук сирени
Замість пташиних серенад.
Яка страшна тепер реальність:
Панує холод, страх - не радість.

А в небі світить ясне сонце
Й метелик сів десь на віконце.
Ти на хвилину забуваєш все -
Лиш вір, і весь цей жах мине.

Пам‘ятай, що ти живеш в країні,
Де люди цінують кожну хвилину.
Де сильний народ будує мир
На землі , де ворог створив вир.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись