Можливо навіть вимолив
Зникали давно вже надії
Здавалось помер, вихолов
Не було вже часу боротися
В що вірив також помирало
Змінювалося життя ритмами
Здавалось що мене вже не стало
Стою я перед Богом з надією
Щоб щастя своє не злякати
Здавалася ти навіть не мрією
А щось неземне, недосяжне
Твій образ тепер мені сниться
Малюнками ранкової кави
Зникають навколишні лиця
Що погляд раніше ласкали
Я прошу тебе моя зіронька
Що стала для мене весною
Залишся яскрава мов квіточка
Милуватися буду тобою
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись