Я чую кроки тихої ходи…
Жовтаве листя падає повз поли
У озерцята талої води…
Можливо, то літають чиїсь душі…
Можливо, відлетівши в небуття,
Вони, немов метелики заснувші,
Крилом задіти хочуть тінь життя…
І лащаться до наших рук невміло,
І пестяться біля тендітних ніг…
Замріяно з учора прилетіли
На перехрестя нинішніх доріг…
Щоб знов відчути сонячні бажання,
Щоб висловити свої почуття ;
Несамовито кружаться в мовчанні
З любов’ю до колишнього життя…
- - - - - - - - - - - - - - - - -
Жовтаве листя падає повз поли
У озерцята талої води…
Ти лиш ніколи, чуєш, лиш ніколи
По листю тому, мила, не ходи…
2012 р.
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись