Мій дім, пробач, я не з тобою,
Я знов не бачу ту красу,
Я знов охоплений журбою,
Ранкову згадую росу.

Ти пам'ятаєш ще малечу,
Мене, як вчився я ходити,
Як я губився серед течій
І як почав я говорити.

Ти бачив як я працював
І як учився це робити,
І як словами малював,
Як починав щасливо жити.

Та ми окремо, рідний край,
Ми зараз ніби розділились,
Я пам'ятаю й поле, й гай
І те як ми з тобою стрілись,

Та все це спогади, журба,
Це все мій біль закутий в слові,
Мине година чи доба,
І ми побачимося знову.

Я вірю, що прийде година,
Я мрію, що це буде скоро,
Зійде той біль, неначе піна,
І скажемо одне лиш слово...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись