Поплач. Можливо в сльозах знайдеш ти втіху
Стане легше і біль відійде
Ти не знаєш де завинила і за якого гріху
Але ти поплач, можливо біль мине
Ти не розумієш як змогла вчинити
Так матінка-зозуля кинувши дитя
Можливо так потрібно, чи так треба жити
Це дорослих справи, там не буде каяття
Поплач. Можливо саме так виглядає кохання
Не ніжність і обійми а шелест купюр
Повилітали на чужбину, їм не потрібні діти
Поміняли на одяг, бажано від кутюр
Поплач. Дивлячись на фото та пригадуючи маму
Це єдине що вас пов'язує і телефонні дзвінки
Вдивляєшся у риси телефонного екрану
Ще інколи з'являються смс рядки
Біль мине. Можливо із часом ти зможеш забути
Стерти в пам'яті більшість дитячих образ
Але знову вночі тобі не заснути
Пам'ятаючи фото маминих глаз
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись