І віра так невпинно пригорталась
Я бачила невидимі ходи
А іноді я просто їх боялась
Мій час летів в крок хмарами над нами
Все божеволіло в думках не було слів
Не було часу навіть на розмови
Коли ти так невтомно говорив
Най час нас надалі не зупинить
Нам далі треба йти і кроком в крок
Із хвилями надії підійматися
І опускатись в кожнен поворот.
Там далі буде лише краще
Відкриються дверцята з відусіль
Твій шанс залишитись нещасним
Впаде на дно з відсотками на нуль
Ці крила бачили надію
В яку вкладали марево зі слів
І в себе завжди треба вірить
Навіть коли на віру нема сил
Томняк Ірина
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись