Ти скажеш: "привіт" на моє "прощавай",
Мене що кохаєш за правду вдавай.
Брехня твоя - мої догани,
Сварок гучних діють вулкани.
Ти любиш мене - я люблю життя,
З тобою лиш сльози - моє майбуття.
На коліна знов станеш, будеш просити,
Дурепа - я знову прийму твої квіти,
Ромашки красиві: як їх не прийняти?
У воді мого нещастя будуть стояти.
Ти скажеш, що винна у крові й синцях -
Прошепочеш мені на вухо в гостях.
А я промовчу про біль від синців,
Адже за словами старих мудреців
Не можна виностити сварок з хатини
І, що щастя жінки в чоловіку й родині.
Беззвучні мої крики "Горіти тобі в пеклі!"
Сімейне наше щастя, я - ми вороги запеклі.
Кайданням страху сковане серце жіноче
І кіт сумно на колінах муркоче.
Родина в нас є: байдуже за вікном сонце чи злива,
То чом щастя є, а я - нещаслива?

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись