Я в небі бачив зоряне намисто…
Із бездни виринали ластівки,
Думки роїлись… щось у грудях тисло-
Й кромсало мою душу на шматки…
І злива лила через рвані хмари,
І на душі був ненависний біль…
І били з неба блискавок удари,
Вражаючи у серце звідусіль…
Здригалося пробуджене довкілля
Із люттю залишалось потойбіч…
Гриміло…і жахалося Поділля,
І плакала сльозами темна ніч….
Зухвале, грізне Всесвіту величчя-
Воно людей кидало в чорноту…
Піском жбурляла буря у обличчя;
Вдивляючись крізь вікна в наготу…
Спалахував вогонь, немов у фільмах;
Охвачував єство безмежний страх…
І ти ховалась у його обіймах
Із смутком у зволожених очах…
Серпень 2012 р.
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись