RU UA

Колиска серця завмерлого крижаного,
Тихо бродить холодний силует.
Моє старе місто, а він ходить по ньому,
І шукає мій пильний портрет.

Пустий рай, будинок привидів та льоду,
Але луна дарує мені надію.
Потрапив в пастку по-середині коридору,
А обличчя дивляться, і радіють.

Спостерігач кликав хлопчика за ним;
І блиск очей...той був кругом.
І він сказав йому голосом міцним,
Що йдуть туди, де рай за вікном.


Вибравшись від обіймів буденності,
Я запитав:"куди ж я йду?".
Він сказав:"Це твій шлях до смиренності",
Відчиняючи двері в пустоту.

comment Коментарі (0)

Слова, слова, слова … Яка же їм ціна,
У тиші цій, маскованій, між нами?
І гори почуттів описують оті слова
Котрі шепочуться коханими устами

Слова, слова, слова … а правда де?
Чи ж не обман то часом так солодкий,
У хвилі цій, котрий з часом мине
Залишивши присмак болю пекучий?

Не все то золото, що так блищить...
Любов чи пристрасть поміж нами?
Це серця почуття чи лише хіть –
Написано отак поміж рядками?

comment Коментарі (0)

Куля, постріл, клуб диму і тиша,
Все сталось так швидко, у мить,
У кутку сховалася миша,
Яка вже й не знає як жить,

Порох в'ївся в подушечки пальців,
Сліди куль прикрасять стіну,
Хтось із них не прокинеться вранці,
Хтось із них вже побачив війну...

comment Коментарі (0)

В пустелі сорок днів давно минуло
В молитві й пості день і ніч
І вже коли втрачав Він силу
Диявол сміло приступив тоді

«Чи син ти Божий? – злобно спокушає –
Візьми і їж! Хіба ж у тому зло?
Невже не хочеш? А чи не голодний?
А може сили сотворити чудо не стає?

А ось гляди, моє все царство…
(І враз перед очима всі царі і сильні світу
Що правлять в ньому, із його вини
І війнами народи травлять,
Бо слугами вони є сатани)

Скажи ж мені одне лиш слово –
Рогатий далі не вгавав – що я тут бог
Признай! Признай за мною право
І правити тут на землі ти будеш ними

Бо все моє! Мені воно все передане
І маю право я на всю і свя
Тож тільки скажеш і перейде
До тебе в руки влада ця!»

«Геть сатано, брехливий блазню –
Ісус відказує йому – Твоє ніщо!
Бо ти лиш раб і сотворіння
Що збунтувало і відійшло!

Тобі тут не належиться нічого
Бо тільки Богові возносити хвалу
Творцеві й батькові усього
Молитву слави й вічну похвалу!

Не спокушай ти більше свого Бога
Бо Я прийшов спасти рід цей
А тобі в пекло лиш одна дорога
І зникни назавжди з перед очей!

Я в жертву йду себе за світ принести
Щоб кожен, хто повірує спасіння мав
Щоби навічно зло із сердець стерти
Щоб кожен вірив, мав надію і любив!»

comment Коментарі (0)

(ідея автора Місячна_соната)
Літають привиди надії
Вони це тінь мого життя
Бажання, найсвітліші мрії
Яким немає вороття
Життя лиш сіре і буденне
Сказав я радості бувай
Та мрії вічні незбагненні
Ведуть вночі в свій тихий гай
Від них нікому не сховатись
І рідна привидам пітьма
Та я не буду захищатись
Бо кожна ніч лише одна
Чекаю не змикаю очі
Коли порину в вир подій
І скоро привиди співочі
Відкриють світ моїх надій

Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)

А що чекає нас в кінці ?
Чи вічний страх , чи може вічне щастя ?
Щоб кожен раз , твоя рука в моїй руці ,
Погані спогади, замінювала щастям .
Щоб кожен день був ніби свято ,
і щоб раділи кожному дзвінку,
на інших можем не зважати ,
немає діла нам до їхнього смаку.
І ніби вчора ти пішов в садочок,
А сьогодні ти студент.
Життя нам швидко відкриває очі ,
не дасть вловити саме, той момент.
Момент ,коли так хочеться летіти
розправивши, єдині, два крила .
І ніби вже дорослі , але все ще діти
все з тою посмішкою на вустах,
все з тими звичками і сміхом ,
все з тими ямочками на щоках
Летять роки і тільки з часом зможем зрозуміти ,
що нас чекає далі , вічне щастя , чи то вічний страх ?

comment Коментарі (0)

Постав на паузу життя
Хай з кимось іншим "поговорить"
Вся суєта цього буття
Потроху всіх нас скоро зморить.

Постав на паузу любов,
Дай серцю трохи відпочити.
Прийде пора-полюбить знов,
Так,наче вперше квітнуть квіти.

Лиш мрію ти не відпускай!
Вона одна дарує крила.
Лише вона відносить в рай
Дає все те,що ти хотіла.

comment Коментарі (1)

Моє багатство - мої вірші
Вони ведуть мене кудись,
І я лечу все вище-вище
Може й стану кимсь колись

Моє багатство - це життя,
Воно лише іде в зеніт
Я ще пізнаю буття,
Я лише виходжу в світ...

comment Коментарі (0)