RU UA

Ти не біжи за тим чого нема
Хай відпочинуть трохи твої ноги
Бо ти побачиш що усе дарма
Бо все колись виходить з моди

І час мабуть вже інший надворі
І зараз не кажу про пору року
Ловіть моменти допоки молоді
Не слухайте про що говорять з боку

Любіть людину що вам до душі
Робіть для неї все що тільки можна
Щоб ви ніколи не були чужі
Бо полюбити так не зможе кожен

Навчіться її ніжно берегти
Оберігати тихо від усього злого
Життя ж прожить не - поле перейти
Тож не забудьмо правила простого

Один у цьому світі ти - ніхто
Нічого сам не зможеш досягнути
Тримай це щастя щоби не пішло
Його ж буде не легко повернути

comment Коментарі (0)

Сумна, спустошена сиділа
Бокал вина в руці тремтів
І мовчки в темноту гляділа
В безмежне царство людських снів

Далеко десь в безодні ночі
Серце залишилось її
Не плачуть більше її очі
Сльоза лишилась лиш в вині

Остання та котра упала
Із пересушених очей
За ночі всі котрі ридала
Й не відходила від дверей

Любила, вірила, чекала
Що зараз з’явиться, прийде
Лише не думала й не знала
Що так життя її мине

Чому така сувора доля
Чому так швидко час злетів
Чому зазнала стільки горя
Чом не вернути більше днів

Чому лишились тільки ночі
І лиш терпкий бокал вина
І пересушенії очі
Й безмежна ночі далина

comment Коментарі (0)

Хотіла все забути... вдала що не дбала
Думала пройде, біль в серці мине
Та не получилось....до болю звикаю
Тебе я ще кохаю і не забуваю
Твій номер удалила, але ще пам'ятаю
СМС- ки стерла, але не забула
Фото захована, та все таки маю
Плюшку я тримаю та з ним засинаю
Твій голос почути все ще сподіваюсь
Зустрітися з тобою надія не згасає
З тобою бути, та тебе відчути- в думках я літаю
Тебе забути лишається мені
У тебе вже є інша- вона тебе "кохає"
Яка б вже там не була -
Почуття то кожен з нас має
Шепоче тобі на вушко" нікому не віддам"
Засинає з тобою поруч з надією що кохаєш
Тебе не розлюбити і не розгадати
Для тебе ця любов, як ще одна ігра
Кажеш що кохаєш, а потім забуваєш
І до іншої, неї, ти тікаєш
Одну одненьку покидаєш, як і мене!!!!

comment Коментарі (0)

Ми - на межі протистояння -
Засмучені та мовчазні…
Все меньше тем для спілкування,
Все більший простір для гризні…

Не в змозі в Правді розібратись,
Блукаємо в сліпій брехні;
Бо ж соромно собі признатись,
Що винні ви у цій війні…

Що не повинна п’яна «вата»
В домівки наші смерть нести…
Що не за рогом вже відплата
За спалені мости й хрести.

Сліпа межа протистояння -
Як той лихий собачий сказ…
Все меньше тем для спілкування,
Все більший простір для образ…

comment Коментарі (0)

Такого болю ще мені ніколи
Не завдавала жодна із жінок…
Відносини між нами прохололи,
Переплелись барвінком у вінок.

Все відійшло, покрилося журбою;
Зів’яло, наче в спеку черемша…
Тужливо Муза плаче за тобою,
Та щось шепоче втомлена душа…

Роки прогомоніли швидкоплинно,
Позаду залишивши півжиття…
А ми усе шукали безупинно
Стежину у безмежні почуття…

У грудях щем і біль тупий, відколи
Ми заблукали в хаосі думок…
Таких страждань іще мені ніколи
Не завдавала жодна із жінок…

comment Коментарі (0)

Літо, Любові теплий вітер
Гуляли разом я і ти
Щасливі ми були як діти
Любов - це щастя для душі.

Твої красиві очі пам’ятаю
Уста Твої медові та п’янкі
Та біль в душі щемить нестерпно
Це тільки спогади мої…

Прийшла осінь, холодає
І за вікном дощить
Серце твоє мене вже не згадає
А на моєму рана ще болить…..

comment Коментарі (0)

Горить свіча,та не палає
А сум в очах та й не минає
За долю нашу,Україну
За неньку нашу молодь гине
Молюся Богу без зупину
В Молитву серцем я порину, В очах горить молитви слово
Тому прошу сердечно в Бога
Зупини ці біди сеї днини
Посій же щастя в Україні
Ми козаки, ми сильні люди
Та без тебе ми нікуди
Тож просим Боже помогти
Цих нелюдів перемогти
Щоб жити мирно,разом,Вільно!!
Щастя й долю Боже дай
Ми йдем боротись за наш Край!!!

comment Коментарі (0)

Перший


Hароджений в сім"ї звичайній
Будує сам своє життя
Тому, що має мрії тайні
Не жити в світі каяття
Та жити так вже зараз важко,
Де нафта. золото і гріх
І не летить у небі пташка
І чорний дим на землю ліг...
Та не витримуєш вже зовсім
І бігти хочеться кудись,
Тому, що скоро прийде осінь
І пожовтіє чийся ліс.
І береги вже не народні,
Що річки стримують в собі
Стоять маєтки там добротні,
А в них живуть мадам Фі - Фі.
Де замість чистого повітря
Вдихаємо ми метанол
Уран, бензин, та жовту сірку
І ще якийсь хлороксидол.
Кудись летить літак війсковий
І люди всі, як мурав"ї,
Кудись біжать, а так чудово,
Було в бабусі на селі!
Де тин старий, ставок в городі
Де справжній мед та молоко,
Де відчувалася свобода,
Хоча її і не було...
Бува, згадаю я дитинство -
Веселку в небі, ластівок,
Ласкаві руки материнські,
Та свій старенький дитсадок...

Усе минуло, пролетіло
Пішло кудись у забуття
Мабуть самі не догляділи,
Будуючи своє життя
Та вже немає часу більше,
потрібно, щось й собі робить,
Тому, шо може бути гірше,
Бо ворог Твій уже не спить
Куди поглянь - там хмарочоси
Багато в них бува людей,
Та проти них - ти просто просо,
Яке приносить їм грошей.
Ми вибирали самі владу.
Та прагнули, хоть щось змінить
Не вірю я в верховну раду,
А вірю лиш в щастливу мить:
Коли приходжу я додому,
Попрацювавши тяжко ніч
Беру дитину у долоні,
Обняв дружину - і на піч
А інше все - то так, не справжнє
Не рідне більше, не моє,
Бо бачиш, як той дядько важний.
Безхатька сильно в груди б'є
І не жаліє його зовсім,
Всміхається, бо він Богач
Всміхається він, та нечує,
Що десь лунає сильний плач
То плач - голодної дитини
То сльози - наших матерів,
Бо вже не має той родини,
Той мужності та сил без слів.

Бо говорити може кожен.
Що міг би він зробить
Та що зробити зараз можна
Без Бога? Мабуть Бог ще спить
Бо він все бачить і не дав би
Таке робити на землі
Та може він, ще почекає,
І спалить майже всіх в вогні
Залишить лиш частину кращих,
Тіх, хто цінують кожну мить
Та тяжкий хрест на плечах тащять
Від праці тіло в них болить
Які встають разом із сонцем,
Які лягають разом з ним
І виглядають у віконце,
А бачать там лиш чорний дим...
Бо інші прагнуть йти все вище
І вже немає в них межі
Кудись біжать, аж вітер свище
Не мають совісті й душі.
Руйнують все, що будували
Всі наші прадіди и діди
Та вже за безцінь все продали
Заводи фабрики й сади...
* * *
Початок нового століття
Змінив суттєвість назавжди
І вже так мало містць у світі,
Куди ми можем вільно йти.
Бо майже кожен все привласнив
Степи, річки, шляхи. ліси
Тому, що думає що щастя
В об'ємах власності — біди.

comment Коментарі (0)