RU UA

кохання
завдає
великого болю
це не палець
буде боліти, а душа
вона завжди
буде не на місці
завжди буде
їсти не людська тривога
завжди буде
боліти від цього голова
завжди буде
відчуття нудоти,але це не через те, що ти щось не те з'їла, це через те, що людина не твоя
завжди суть одна
прив'язатись до людини
день два,
а забути не зможеш
все життя.

comment Коментарі (0)

Я хочу бути там де ти тепер
в жаху, що зараз ми звемо війною
я хочу бути там де ти тепер
це пекло розділило нас з тобою
пішов, вночі залишивши листа
- пробач, пізніше дам про себе знати
де ти тепер? Залишилась сама
а ти ж пообіцяв не покидати
проходять дні, минають місяці
ти в списках тих що без вісти пропали
і вітер вже замів твої сліди
не на таке майбутнє ми чекали
зібралась і пропала у ночі
я хочу щоб звела нас знову доля
як пав в бою, могилу хоч знайти
мій любий я в думках завжди з тобою
Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)

Я зливою попід хмарами
поринаю на дно криниці.
Аби не плакать, я сміюся,
і мені, неначе, й справді весело.
Після смерті у роті холонуть слова
і гинуть в повіках зіниці,
А тіні боронять душу
в останній священній месі.
Забуваються геть на мокрім асфальті
нігті попутника,
Я забуду і лезо,
й принизливу вранішню кривду.
Волосся у снастях,
а плоть то русалоччин мотлох.
Я не тіло, я морок,
суцільна вціліла огида.

comment Коментарі (0)

Крихкий поклик могил,
Забуті тіні, забутий прах.
Лише пам'ять чорнил
Дає жити в роках.

Пробачте за помилки,
І що стежина крива.
Теперь ви зірки,
І тямлю ваші слова.

comment Коментарі (0)

Осінній вітер завмирає
Жоржини свій ховають цвіт
Під небом що тепер палає
Втонув у попелі цей світ
Війна, її сюди не звали
Багряне сонце завмира
В одному із сумних підвалів
Гучна мелодія луна
Красуня хлопця обіймає
Він незважає на слова
А вона подумки зітхає
Її окутує журба
Байдужа? Каже що кохає
А погляд як холодна сталь
Чому я з ним сама не знаю
твердий як той гірський кришталь
Люблю його прекрасні очі
Люблю цю посмішку лиху
Я гордість розірвала в клоччя
Змахнула дівчина сльозу
тепер як свічечка згасаю
Що каже те я і роблю
Себе уже не пам’ятаю
Але ж люблю його, люблю
Дзвенить бокал, залите горе
І звуки бомб вже не страшать
Раптовий спалах, крові море
Ніхто не хоче помирать
Бліда красуня посміхнулась
- Я знаю зілля чарівне
- Ти мавка – дівчина жахнулась
Згинь нечисть, геть, облиш мене!
Ти ж хочеш, люба, допомоги
Любовне зілля дай йому
І щезнуть всі твої тривоги
Разом з питанням цим: чому?
- Ну як ти? – подруга питає
- Тут Мавка… - пляшку відкида
- Повір, нікого тут немає
- Неправда – дівчина рида
Пурпурним блиснула будівля
Її виносять на руках
Раптово падає покрівля
Сидить красуня у сльозах
- Ну як, устигли забрать клунки?
- Не рюмсай, так. Спини свій плач
Це крапка, досить цих стосунків
- Я щось розклеїлась. Пробач
Запахло смаженим в повітрі
Костір і їжа, спати час
Мені життя таке набридло
Кінець, немає більше нас
Настане ранок, зникне горе
Піду вперед уже сама
Аж раптом стихло все навколо
І крик: закінчилась війна!

Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)

У мене в шухляді захована купа каблучок.
На жаль, обміняти я їх вже ніколи не зможу.
На згадку про наші довічні дитячі заручини
Залишиться лагідний погляд крізь сльози ворожі.

Памятаю, почула від тебе блаженну промову:
«Mon ami, моя рідна, розлуки то просто дрібниця.»
І все, що пізнала, наразі ховаю в шухляді,
Благаю, ami, отямся, отям і спинися.

Так прикро, я млію від кожного теплого слова.
Ти знаєш, я з лютого наче заклякла мішень.
Вбачаючи день, зруйнуюся в сутінках знову,
І лишень прошу не співай з нею наших пісень.

comment Коментарі (0)

Ми діти в зіпсованих вінстоном кедах квіткових.
Як кара небесна дорослість стискає плечі.
До біса, не хочу стирчати весь день удома,
Спливати потоками крові і прати до півночі речі.

Не хочу занурити пасма в облуду і кривду,
Не хочу лукавих обіймів, сторонніх рук.
Бажаю лише в зоопарку пестити левів,
Вважати, що тато назавжди мій ліпший друг.

Ти вітаєш усіх, хто не любий, лагідним поглядом.
Ти звикаєш до сивості неба і спирту у подиху ввечері.
Лиш незвично прийняти усі ці дитячі спогади
І дозволити болеві хусткою вкутати плечі.

06.09.22

comment Коментарі (0)

・。.・゜✭・.・✫・゜・。. •
шкода, що не літаю
шкода, що не можу зрозуміти всіх своїх думок.

шкода, що так і не дізналися,чи кохали ми, чи просто грали ми в любов.

comment Коментарі (0)