Жіночі очі - справжній океан...
Жіночі очі - справжній океан:
То Тихий, то Північно-Льодовитий...
То радістю, то смутком оповитий;
То штиль в них, то - буремний ураган...
А часом, в тих очах ятриться сум,
Безмежний біль, зневіра й безнадія.
Гірка сльоза тече по їхніх віях,
В бурхливому потоці вічних дум.
Ті очі - дивовижний буйноцвіт:
Зелені, карі, сірі, волошкові.
В очах жінок журби сховався світ
І цілий всесвіт ніжності й любові...
Цюрик Юрій
Вишиванка
Травневе небо зорями вишите,
Небесні ниткИ одягли полотно,
Там клаптик неба глибоко-блакитного,
Частинка серця роду твого.
І Україна на вишиванці,
ЇЇ душа – то омріяний світ.
Картина серця – журба й кохання.
Політ лелеки і зореліт.
Сплетіння кольору – творіння слова.
Малюнок пращурів – сила Землі!
В травневім небі зоря світанкова –
Це вишите серцем слово вгорі!
Глінчук Тетяна
На відстані
Яка це тільки мука,
Терпіти відстань між нами.
Ти в серці моїм, єдина сполука.
Я відався тобі до не нестями.
Довгий час для нас це біль,
Ми рахуємо дні за днями.
Взаємно тебе, я покохати зумів,
Та так що ходжу до без тями.
В безпокійнім тумані міняються дні,
В небі сонце світить не так як завжди.
Я мар'ю тобою в несамовитим вогні,
Не хочу я більше чуть це слово зажди!
З побажанням - "Доброї ночі"
З теплим сном ми зустрічаємо ніч.
Як же я хочу бачити твої зелені очі,
І з думками біля тебе вже ліг.
З'єднали ми долі та щастям серця,
З неймовірною силою віддачі.
Пірнаємо разом у хвилю життя,
В океан кохання, здоров'я та вдачі.
Влайдар-ЯР
Химерний діалог
Десь у світах
Ми прагнемо Кохання,
Ми від Кохання тікаємо…
Любов обертається на
Ненависть ,
Рай стає пеклом…
Іо Саві, Східний мислитель
***
«Ти – полонений,
ти – вояк хоробрий,
Ти на Володарку дивитися посмів
Закоханими дикими очима…
Тяжку провину спокутуєш ти
Рабом у ланцюгах,
невільником безправним…
Негідний раб, насмілився ти знов
закохано на мене подивитись…
За це страшне блюзнірство
ти помреш!
А втім я передумала:
Тебе
до мене на побачення
притягнуть…» -
«Не хочу радощів я
рабського кохання» -
«Відмовився, ну що ж,
ти можеш обирати:хх
Чи Кат,
чи Двері Старовинні,
Які ведуть в Світи
Смертельно Небезпечні…
Пішов, пішов,
Негідник непокірний,
Бунтівник зухвалий!
Тоді я залишаю
Королівство,
Зрікаюся Вінця,
Йду слідом за тобою.
Від мене не втечеш
Ніколи і нізащо!
Ми разом будемо:
Твоє
Кохання
Із моїм
Коханням
Об’єднаю я!"
Панін Олександр
Ставлю сама собі питання...
Ставлю сама собі питання,
Чи вмію жити, як потрібно,
Радіти сонцю на світанні,
Летіти пташечці подібно.
Так легкість сприйняття вражає
У простоті буденне щастя
І те, що серце забажає
Мені обов'язково вдасться.
Думки прозорі, як повітря,
Сама в собі знайду опору,
Відверта мрія та нехитра,
Я буду жити до упору.
Гришко Валентина
Сюрпризів не чекаю від життя...
Сюрпризів не чекаю від життя,
Скоріш за все чекаю їх від себе,
Бо маю вчасне я передчуття,
Яке пульсує в серці та між ребер.
Тендітну долю у своїх руках
Відігріваю, як замерзлу пташку,
Надії стільки у її очах,
Що буде легше, що не буде важко.
Вона співає гучно по весні,
Літає в небесах, бо має крила,
Шепоче вдячна доленька мені
Про те, що сильною була безсила.
І навіть те, що справді неможливо...
І навіть те, що справді неможливо,
Одного разу також може бути...
Так просто говорити, що щаслива,
Всі негаразди назавжди забути.
В омріяне повірити напевно,
Згадати те, на що давно махнула,
Того, чого хотілось недаремно,
В своє життя я знову повернула.
Не просто! Та вважаю, що можливо
Радіти кожній миті на світанні,
Чому і ні, насправді я щаслива
І кожен день життя, як день останній.
Щодня пишу листи та відправляю людям...
Щодня пишу листи та відправляю людям,
Про оптимізм, любов, природу, сум та зраду,
Про щирість й почуття, я знаю не осудять,
Тому знаходжу в них потребу та відраду.
Листи написані знаходять адресата,
Я впевнена вони завжди комусь потрібні,
Все без претензій на кумира чи фаната,
Ллються вірші з душі, пливуть струмкам подібні.
Побачить хтось себе щасливим на світанні,
А хтось до вдячності й добра прозріє,
Згадає давнє у стрімкому пориванні,
Лист прочитає мій та серце відігріє.