RU UA

Холодне моє ти перше кохання
Складно так, знаєш, що мов останне.
Віра в любов, як в казках і приданнях.
Тонути у спогадах і сподіваннях,
Смак тютюну на губах залишає -
Його дурна звичка в часи ті вертає.
Забути, йти далі - не просто, сам знаєш,
І в інших очах його знов згадаєш.
А серце болить, бо грало із лезом,
Так тяжко міняти колишнє протезом.
Будь сильною, дівчинко, будь обережна-
Біль від розбитого серця безмежна.

comment Коментарі (0)

Чарівна незнайомка що прийшла
ти швидко моє серце полонила
красива та чомусь така сумна
мої надії поглядом розбила
був неправий, пробач мої слова
та все ж прошу про зустріч королево
твій погляд чистий як річна вода
але на мене дивиться сталево
так вабить твій прекрасний ніжний стан
обличчя чарівніше від світанку
побачив й зрозумів що я пропав
твій образ в голові безперестанку
став сірим, непривітним білий світ
красуне, тільки ти моє спасіння
з тобою я злетів би до орбіт
відчув би знову серця тріпотіння
приходь, тебе чекати буду я
в кафе у центрі, через дві години
не ігноруй, прошу, Вікторія
раху ю я до зустрічі хвилини
Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)

Я дивуюсь твоїм очам —
У них спокій безкраїх просторів.
Ти радієш звичайним речам
І співаєш зі мною надворі.
Жодних сумнівів, сорому, принципів,
Лишень чорні сплетіння вій.
Грім травневий зробиться приспівом
У найліпшому нарисі мрій.
Сонце чемно цілує руки,
Небо вип’є вина у середу.
Попри ризик страшенних мук,
Ми подбали нарешті про себе.
Я залишу тобі платівку,
Що звучить як зимовий вальс.
Відчувай, поринай, причаровуй
І затям-но, який ти прекрасний.

14.09.22

comment Коментарі (0)


Колись я жалкувала, що ти мене не знаєш,
Наразі байдуже: забув мене чи все ще пам’ятаєш.
Скажи мені й усьому світу: де свою людяність згубив?
Скажи… чи ти колись любив?
Любив, як я тебе любила?
Байдужість твоя мене вбила.
Багато років я чекала,
Любов до батька не згасала.
Від серця залишались лиш уламки.
Як темінню ночей змінялися світанки,
І сам на сам із мареннями залишалась,
Надіями, що прийдеш ти, та дівчинка втішалась.
Вона тонула між думок, що лиш твоя помилка –
Щоками дівчинки малої сльози лились гірко.
Обернуться чорнилами на сторінках щоденника.
Заплакані зелені очі у безнадії пам’ятника.
Покриті льодом обеліски серця дитячого тепла,
Так і залишиться назавше на кладовищі цім зима.
Не дякую тобі, татусь, що я твоя помилка,
Проте спасибі: більш не буду сльози лити гірко.

comment Коментарі (0)

Кажуть, в коханні є щастя,
Кажуть, кохані не ображають,
Чому? Чому?
Чому тоді коли кохаємо й страждаємо?

Можливо,  різні?
Можливо, не кохані? 
Можливо, нещасні?
Чи просто заплутані?

Кохання лікує,
Казали поети,
У фільмах кохання - це все,
А в житті?

Чому ніхто ніколи не запитував,
Яке в житті кохання?
Жорстоке!
Невзаємне!

06.09.2022


Star shopping українським небом

Де ти є? Почекай-но на мене ще трохи.
Я з’явлюся примарою слідом за першим промінням.
Покажу тобі все, що навчилась без тебе робити,
Як з чудовиська стала цілком собі гарним створінням.

Я не знаю її: вона гучно бажає здоров’я,
Потопає в плітках і шепоче на вухо відразливо.
І щоразу стискає міцніше руки на грудях,
Але головніше, що ви з нею навіть не сваритесь.

Хто я є? Цілковите презирство і купа лахміття.
Без одежі холонуть кінцівки, а вітер плутає волосся.
Врешті-решт, що я знаю, полишу рядками гранітними,
Ти в ладу, от і все, ти щасливий, нарешті збулося.

comment Коментарі (0)

Які ж наївні я і ти.
Поринули в ті почуття,
Навіть не думаючи про інше життя.
Кохали, мріяли, бавили...
Манила нас якась незнана сила,
Ми відчували лиш одне:
Оте кохання нищівне

comment Коментарі (0)

: ˖ ⁺ ⋆ ' ୭ . ⋆ 。 • ༶ ˙ ⊹ ˖ ⁺ ⋆ ୭ . 。 ⋆ ༶ ' • ˙
ми більше ніж просто друзі
пам'ятаєш ти на кухні пила сухе вино
розповідала свої таємниці
я вкрила тебе від усіх істот
подарувала крила
запалила вогонь в очах
міцно обійняла
і ти так солодко заснула на моїх руках

comment Коментарі (0)