RU UA

: ˖ ⁺ ⋆ ' ୭ . ⋆ 。 • ༶ ˙ ⊹ ˖ ⁺ ⋆ ୭ . 。 ⋆ ༶ ' • ˙
ми більше ніж просто друзі
пам'ятаєш ти на кухні пила сухе вино
розповідала свої таємниці
я вкрила тебе від усіх істот
подарувала крила
запалила вогонь в очах
міцно обійняла
і ти так солодко заснула на моїх руках

comment Коментарі (0)

‌ ּ ⊹ ۫ ᜓ ‌ ּ ⊹ ۫ ᜓ ‌ ּ ⊹ ۫ ׅ ‌ ּ ⊹ ۫ ᜓ ‌ ּ ⊹‌ ּ ⊹ ۫ ᜓ ‌ ּ ⊹ ۫ ᜓ ‌ ּ ⊹ ۫
її волосся пахло ваніллю
нотки солоної каремелі та жасмину змішалися
вона стояла і посміхалася.
очі карі, як чорний шоколад.
посмішка зачаровує і здається, що вона холодна і дуже чутлива.
її губи червоні. від вітру сухі.
риси обличчя неймовірні, хотілося вічно дивитися та спостерігати.
на вулиці прохолодно але цей запах.. запах її парфумів..
вона посміхнулася й пішла. а запах залишився.

comment Коментарі (0)

Її вуста червоні наче кров
а очі в темноті жахливо сяють
настала ніч, виходить з дому знов
полює… свою жертву упіймає
красивий, очі сірі як туман
на вушко тихо й лагідно шепоче:
мій любий, це всього лише обман
кусає й закриває його очі
не бачити їй мирного життя
не знати що таке любов ніколи
черства і в ній ні краплі каяття
знов смерть після звичайної розмови
життя вампіра повністю нічне
повільно жінка погляд піднімає
-хай сонце завтра вранці не зійде
-побуде ніч - у місяця благає
світанок, вона швидко йде назад
чекати поки темрява настане
як пощастить не буде їй завад
ніхто її за вбивством не застане
ці очі… так прекрасні як зірки
повільно нахилилася до нього
прощай, я замету свої сліди
оскал… але убити їй не змога
обличчям проступив холодний піт
-чудовисько! – він руку відпускає
з сльозами проклинає вона світ
біжить за ним та не наздоганяє
на ранок пішла знов відпочивать
прокинулась, це ж він у сні з’явився!
напевно втік не варто і шукать
а якщо ні… а раптом залишився…
немає… у парку сидить юнак
голодна, це мій шанс перекусити
та що таке?!Не можу більше так
чому!Чому не здатна я убити!
розм’якла все вони, ці почуття
не хочу далі я собою бути
- о місяце… почуй мої слова
я хочу жити так як живуть люди!
від слів її здригнулись небеса
а місяць опустив на неї світло
- ти впевнена? Забудеш ким була
Безсмертя втратиш, це тобі потрібно?
- я згодна - посміхнулася вона
і раптом у повітрі розчинилась
прокинулась… це сон ну що ж, бува
от вчора мені ще крутіше снилось
проходить день, з’являється зоря
закохані додому поспішають
- найкраща в мене ти, любов моя
- мій милий треба швидше, нас чекають
повільно наступає темнота
на місяць починають вовки вити
з тих пір ходить історія така
як зміг вампір людину полюбити

Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)


Вона любила прокидатися рано-вранці,
а він любив спостерігати за рухами її тіла.
Кожного ранку їхні руки в повільному танці
стиснувши один одного нагадували море безсиле.
Вона любила каву без цукру, з шматочком солоного сиру ,
А він дарував її квіти уранці, знаючи що буде щаслива
він кохав кожним дотиком своїх пальців
він кохав кожним подихом свого тіла
кожного ранку їхні руки в повільному танці
кожного ранку - він обирав, бути щасливим

comment Коментарі (0)

Люби мене ніжно, палкими літами,
Вогнем сонця люби і моря вітрами.
Колір очей твоїх карих люблю до нестями
І ніч нашу темну, укриту зорями.
Пам'ятаєш ту мить, що палала вогнями?
Коли серце твоє цілувала губами,
Коли я сказала, що відчуваю:
З тобою про реальність життя забуваю.
Солодкі цілунки твого "ти красива",
Здавалось, ніколи не була так щаслива.
Нагадаю тобі, що час нам прощатись,
Мабуть, не варто було: встигла я закохатись...

comment Коментарі (0)

Що поєднало наші голоси?
У світі, де не має звуків
Де лиш пісня у останню путь.
Веде тебе туди, де всі вони не мали б буть
У цьому світі нас не знайти,
У цьому світлі ми і є, вогні
Просто довірся мені,
І хай довіра - це те, що тебе вб'є
Закрий очі і повір мені.
Ми розчинимося в темряві
Там нас нікому не знайти.
Ми розчиняємося в музиці,
Ми і є прекрасна музика
Музика, що лине з твоїх уст до мене-
Поєднала наші голоси,
У світі, де нас не знайти.

comment Коментарі (0)

Він напише твоє ім'я у весільному документі,
А я намалюю в себе на руці.
Хоч і не говорили ми в справжньому моменті.
Ти дарувала радість на лиці.

Він стукіт твого серця чує,
А я все тільки й думаю про тебе.
Хоч скільки вже з ним ночуєш,
Ти заміняєш мені небо!

Чехлат Валерія

comment Коментарі (0)

Палають його очі – яскраві зорі ночі.
Думки дівчини лиш про них і серце все стукоче…
Лугів Альпійських світ його, її – пшениці поля,
Хоча й не певна вона все: чи справді її доля?
Його образи – її сльози, солоніші за море,
Між берегами кілометри – їх цілковите горе.
Її кохання – логогриф, його любов – поема,
Хоч як заплутаною є почуттів цих схема.
Любов нехай його палає, згорять у полум’ї тіла,
На місці її поцілунку так ніжно мальва зацвіла.
Горить вогонь її бажання, які на смак його вуста?
Та мусить він почути правду, коли вона не надпроста:
Як між палкого сонця літ і холоду снігів зими,
Згадаю ненароком я: лиш нами завжди були вони.

comment Коментарі (0)