Вірші - Любов

Він згадав її усмішку
Він згадав її погляд
Не був він з нею, тільки в ліжку
Не був він з нею поряд.
Він згадав її обличчя
Він впізнав її знов
Та вже він не закличе
Не обернеться колишня любов.
Він згадав недоспані ночі
Він згадав її слова
Він згадав ті ласкаві очі
Як вона його берегла.
Він згадає як у подушку
Упала остання її сльоза
Не побачить її, навіть як подружку
Тепер для нього її нема.


Юлія Мартин

Картина кохання

У його руках весь світ тримався
Він створював картину довгих літ
Він згадував і довго на неї дивився
Вона для нього - це був весь світ.
Він стискував в руці своїй кулак
Із гордістю дивився так на неї
Вона для нього як-не-як
Була сенсом, музою всією.
Він щиро вірив до кінця
Що так зустріне її знов
Досі палає любов у серцях
Він досить кохає!Це досі любов!
Дивився він довго на це полотно
В думках його була лише вона
Він боровся, думав що їй все одно
Адже коханням єдина вона!


Юлія Мартин

Обійми її ніжно, до серця пригорни
Відчуй стукіт серця, відчуй її погляд
Так сильно до себе її обійми
Будь завжди ти з нею поряд.

Відведи руку, до серця притули
Забажай бути з нею назавжди
Адже це сенс в житті, її не загуби
Біля себе тримай ти її завжди.
Юлія Мартин

Старе нове кохання

Старе кохання є і, ні
Воно мабуть заснуло
В душі давненько, десь лежить.
Чекає свого часу.
Нове кохання, ось воно.
Руками можна взяти
І запитати да чи ні.
Можна по кохати,
І дозволу спитати.
На поцілунок ніжний і пянкий

Сміливе кохання

Кохання, є чи ні.
Хто знає?
Кохання є воно:
Нове, старе, палке, сміливе
Кохання ніжне і м'яке.
Сміливо в серце залетіло,
підняло на мить, і зачаілось.
Воно в душі лишилось там.
А в голові туман.
І поцілунок той,
Сміливого кохання.
Як крила птиці на весні
У вільному польоті,
Несуть, несуть в даличену
Сміливому коханню.
І аромат червоного вина,
На вустах моїх лишився,
Як спогад ніжності тепла
Сміливого кохання.
І ось і все, кінець
Сміливому коханню.
А ні, в душі її тихенько спить
Сміливе те кохання
І ніжно шепче зачекай, весни
Прийде сміливе те кохання.

27.11.18 С.

*****************

Не йди від мене...я твоя душа..
І серце у якім глибока рана..
Без тебе ж буду зовсім я одна..
Без тебе мучитимуть так страждання!

У мене вже від болю закипає кров.
Тремтять коліна, голос аж тремтить.
І вдалині я голос той почула знов,
Що так колись хотілося любить...

Ти вічний сон, в якому я живу.
Ти мій сніданок, мій обід, вечеря!
Яким насичувала душу я свою...
Ну а тепер помру ж без тебе я!!!

Не йди! Бо сльози на очах блищать
І наче кришталями замерзають
Прошу, ти не кидай у серце яд
Бо я тебе безмежно так кохаю

Я вірила тобі і марила тобою
І думала що тільки лиш твоя!
Прошу тебе, не залишай на самоті з собою
Не йди від мене,..я твоя душа!!!

Чи ти зі мною чи я сама
Мені однаково повір,
Тебе забути хочу я пошвидше
Щоб жити було легше
Не думати про твоє існування.
Бо я тебе не кохаю
Усе було і сум і самота,
І горе втрат і дружба.
Ця любов вона можлива ,
Але не для кожного,
Велика сила то кохання,
У серці тому треба мати
Одного єдиного у житті.
І буде він коханням вічним,
Я не кохаю тебе і не прагну твоєю я стати
Але твої поцілунки
Обійми мені уснах вони сняться
Коли присинаюсч я часто питаю
Чи кохаю?- і відповідаю зразу НІ.
Ні тому що він не той кого я хотіла
І я для нього взагалі не та.

...

Вони можуть бачитись дуже рідко,
І при тому в розмовах не торкатися головного,
Але ті слова, що він каже тихо,
Вона слухає так, ніби не побачить більше його ніколи.

І коли він не пише й не дзвонить довго,
Коли кожен день розлуки душу стягує обручáми,
Вона не хоче бачити вже нікого,
І ненавидить все, що сниться крім нього ночами.