RU UA

Твої руки, ти знаєш, тендітні,
Такі ж самі як ніжні уста,
Ми з тобою живемо не в Відні,
Ми не бачим красиві місця,

Коридори єднають сильніше,
Цілунки здаються палкими
І життя стає цікавішим,
І пишуться знову картини,

Вже слова не здаються пустими,
І розмови стають наче рідні,
Із вуст пробиваються рими,
Не такі вже й холодні як стіни,

Грію руки твоїми руками,
Радію, що вип'ємо чай,
Я знову заграюсь словами,
В цих словах ти себе відшукай.

comment Коментарі (0)

Я не звик до звичайних думок,
Сьогодні від цього не сплю.
Досить пустих балачок.
Досить, та я говорю.

Мій страх мене пожирає,
Тихенько гризе мою плоть.
Тимчасово, та він засинає,
Щоб потім мене побороть.

Він з'являється з заходом сонця.
Щотемніше - то краще для нього.
Виглядає в маленьке віконце,
Щоб я не дивився так строго.

Він б'є по найслабшим місцям,
Він знає мене якнайкраще.
Ловить коли вже я сам,
Робить мене лиш пропащим.

Та він зникне, я його приберу,
Він втече з першим променем сонця.
Ти ж знаєш, я від нього втечу,
Як тільки ти глянеш в віконце.

comment Коментарі (0)

Не було би небо таким темним,
Не співали б зорі уночі,
Не писались вірші би даремно,
Не згадав би очі твóї в сні.

Не казав би слів тобі хороших,
Не провів би вечір близь вікна,
Ми б не знали, що ми зовсім схожі,
Ми ж не знали, що таке війна...

Ми ж не знали, що таке той страх,
Що таке розбігтись примусово,
Що кохання буде лиш в словах,
Що не чути знову колискову.

Це все — це просто іспит часу,
Це все — це мить, не більше того,
Це все пройде і після того ми одразу,
Затямим вартість сказаного слова.

comment Коментарі (0)


Я хочу торкнутись очей,
Торкнутись подушечок пальців,
Торкнутись звичайних речей,
Зварити б ще каву уранці,

Хотілося б просто ходити,
Гуляти без цілі і точки,
Просто так, так простіше нам жити,
Просто так одягати сорочки,

Хотілося б просто писати,
Можливо любовні листи,
В душі себе не картати,
Про те, що з собою на "ти",

Хотілося б більше сказати,
Та й просто говорити про все,
Про те, що далеко, не знати,
І пити джин-тонік "Розé"

comment Коментарі (0)

Ти позбавила мене сну,
Заставила знов написати,
Про неземну красу,
Про лілії та троянди.

Ти розкрила в мені тепло,
Заставила знов написати,
Що, я втратив уже давно,
Що, зів'яли лілії та троянди.

Ти створила в мені іскру,
Заставила знов написати ,
Що, я знову когось люблю,
Розцвіли лілії та троянди.

comment Коментарі (0)

Вона була помилкою…
Моїм коханням, сенсом, долею.
Наче для Паганінні скрипкою,
Була для цілою вселеною

Вона була моїм талантом,
Моїм продовженням і долею,
Моїм і критиком і другом
І так солодкою неволею.

Вона була просто ілюзією…
Для мене й грішною й святою.
Моєю внутрішньою силою,
Моєю помилкою й долею.

comment Коментарі (0)

Випадкова зустріч нас тоді звела -
Ти була так чиста, ніжна і свята.
Я кохав і вірив у всі твої слова.
Ти була для мене – вічність ціла.

Ти втікала й з нову вертала назад –
Я ж чекав і вірив що для тебе друг,
І ночами марив і хворів, любив.
Ти не розуміла а я промовчав.

Шляхи розійшлися, доля розвела
Та для мене рідна ти завжди була…
Час стікає стрімко, в нас його нема
Та в житті моєму ти була одна.

Я ночами марив, вірив в чудеса,
Та ти не вернулась. Ти просто пішла.
Таємницю серця не збагнути нам
А час залишає дію лиш словам.

Так минають роки, час пливе до дна
Та пам'ять про тебе досі ще жива.

comment Коментарі (0)

Ти смерч,
Ти лавина, безодня
Ти ангел, ти демон, ти звір
Ти біль,
Ти далеч бездонна
Ти бурхливий потік вод із гір
Ти війна,
Ти шалена, підступна
Ти нестримна, ти нічний буревій
Ти одна
Так потрібна і неприступна
Ти любов, що живе на кінчику вій

comment Коментарі (0)