RU UA

Як добре, що Ти є на цій Землі…
Що ми знайшлись в житті – не загубились…
Блукали довго в місячній імлі,
А потім одне одному наснились…

Ті ніжні сни з реальністю злились,
Переросли хореями у вічність….
Дві наші Долі квітами сплелись
В омріяну казкову романтичність…

І стали зрозумілими слова,
Переросли надії у бажання…
Моя ти квітка… ніжна… польова
Моє ти недолюблене Кохання…

Як добре, що ти є в моїх думках…
Чи може то омана... ірреальність?!…
Нектар солодкий на моїх вустах…
Чи вічний Сон… Чи незбагненна Радість?!…

Не випадай із простору життя…
Не йди у ніч безмежну і бездонну,
Не забирай Любов у небуття…
Й не відпускай із Ніжності полону…

comment Коментарі (0)

Скажи мені навіщо щебетала
Так гарно, що і досі чую спів ?..
Навіщо ти думками прилітала
До мене із надуманих світів ?..

Ти лиш з’являлась у безумних мріях
І маревом була у ніжних снах…
Не задихалась у моїх обіймах,
Не засинала на моїх грудях…

Прокинувшись, не пестила в обіймах,
З солодким поцілунком на вустах;
А лиш з’являлась у тендітних мріях -
У видуманих зоряних світах…

Так пристрасно і палко цілувала,
А я неначе жовтий лист тремтів…
Скажи мені - навіщо завітала
До мене ти з омріяних світів ?!?

comment Коментарі (0)

Віддай себе, віддай назавжди –
Залиш мені хоч душу…
Я знаю все, я знаю –
Віддати себе мусиш!
Я знаю, що вже пізно,
Я знаю, що не рано,
Здавалось такі різні,
Та серце так поранив…
Побачив лиш на мить,
Та вже й вона горить…
Зітліє все у вічності,
Порине в пустоту…
З кимось разом ми –
Ідемо в самоту…
Зустрінемось в житті?
Можливо, пощастить…

comment Коментарі (0)

Така вже гарна осінь на дворі…
Вальсує по деревах жовте листя.
Стоять дуби,мов ті богатирі,
І коси на березах розплелися…

Яке прекрасне сонце восени…
Сумує вітер і летять лелеки;
Стоять могутні клени й ясени
І сріблом покриваються смереки…

Задумливо курличуть журавлі…
Летять кудись у свою теплу осінь;
Несуть журливу пісню на крилі,
Вдивляючись в небес блакитну просинь...

Яка чудова осінь надворі…
Який багряно-жовтий килим з листя…
І лише ми – два голуби вгорі -
У піднебесній вічності злилися…

comment Коментарі (0)

Із вуст твоїх я п’ю зелений чай,
Вдихаю аромат цілющих трав…
Ти поцілунком кажеш: «Прощавай»,
А серцем просиш, щоб не відпускав…

Та я піду у чорну хижу ніч,
Пірну у неї з головою я …
Там не зустріну твоїх протиріч
Й твоєї гостроти, Печаль Моя.

Не розірветься кавалькада дум,
Бо біль душі вже не відчуєш Ти…
І не розтане в поцілунках сум -
Його запестить смуток самоти…

І вічність обійме гірлянду літ,
Благатиме покою у Творця…
Й неначе яблуневий первоцвіт
Заполонить образою серця….

Усьому є початок і кінець…
Зів’янеш ти в сліпій своїй красі…
Розтоптано й спаплюжено вінець
У степовій запиленій росі…

І моїх скронь сріблясту сивину
Вже не покриє поцілунок твій
Ти так і не відчула глибину,-
Її замів осінній суховій…

З солодких вуст я пив зелений чай,
Вдихав цілющий аромат із трав…
Ти шепотіла: «Милий, прощавай …»
Холодний місяць зорі цілував…

comment Коментарі (0)

Я цілу вічність буду пам’ятати
Той сірий клаптик неба у очах…
Шкода,що я не зміг Любов’ю стати,-
Лиш залишився спогадом у снах….

Шкода,що ми розлучені вітрами
І довгими дорогами без меж…
Сумними та безсонними ночами….
Зірницями малинових пожеж…

Не зміг я перепони подолати,
І залишився спогадом у снах….
Любити цілу вічність і ... чекати...
Й - сльозами бути на твоїх щоках…

comment Коментарі (0)

Ти надзвичайно мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття
Замріяно, усміхнено, грайливо
І ніжно Ти ввійшла в моє життя…

Як я раніше міг без Тебе жити ?!
Нарізно нести по життю хрести ?!
Заради того, щоби не згубити,
І - щоб любов у серці зберегти…

На перехрестях Долі є стежина,
Яку не замело вітрами літ…
Вона, як пісня в небі журавлина,
І - як п’янкий весняний первоцвіт…

Як - сіроока, наче ти - криниця,
З якої воду пив я навесні….
Мені той присмак і понині сниться
В солодкому спокусливому сні…

Ти дуже ніжна... мила і вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття…
Замріяно, усміхнено, грайливо
Ти увійшла в моє земне життя…

comment Коментарі (0)

***ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ***

"Привіт", "прощай" - два недоречні слова,
Як наша зустріч в натовпі людей...
Коротка мить, двох поглядів розмова...
І серце ледь не вискочить з грудей.

Любове моя, перша і остання,
Душі моєї вічний ти неспокій!..
Тремтячі губи стримують ридання...
Тамую біль, що серце рве навпопіл...

За поспіхом своїм ховаю відчай...
Скоріш втекти. Не бачити. Забуть.
Любов твоя належить іншій. Прощай.
Ми не побачимось... мабуть...

Пішла. Побігла. Та спинилась -
Озирнутись хотіла востаннє...
Але стояла і довго дивилась,
Ковтаючи сльози прощання...

comment Коментарі (0)