Вогник
Невже я сяду знов за грати
І своє серце я закрию знов.
Надіну я байдужі лати .
Й холодна в жилах буде кров.
І за вікном буде лиш холод.
Кудрява буде заметіль,
А на душі страшенний голод
І у думках минає біль.
І стане тихо й наче мирно
Що як годинник ,що затих.
І час не йде. І вже надхнення зникло.
І вже напевно майже стихло.
І все в очах твоїх поникло...
Можливо ти подумав , що немає
Тепла що так потрібно було у тобі.
Але хто знову покохав ,той знає
Для чого вогник той потрібен у житті.
Мартинюк Дмитро
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Чи станеш тим , без кого я - не я ?
Без кого світ стає журбою оповитий ,
Чи станеш тим, чиє ім'я , мовляв
Весь світ завмерши у солодкій миті,
Немов слова втрачявши завмирає .
Немов всі літери втрачають свою риму.
Немов навіки серце затиха .
Забувши про безхмарну днину
А може станеш тим ,
кому я даруватиму натхнення у віршах ?
І рідну душу в кому я відчую
А може станеш ..... Чи вже може став ?
Чи може буду вічність я гадати
Сподіваючись , твоє ім'я вже не почую
Масалович Софія
Покохав не зовнішність
Він покохав не зовнішність твою
І навіть не характер, не манери
Він закохався в посмішку ясну
які мовляли лагідні слова вустами
І навіть через сотні тисяч літ
минатимуть так швидко ті години
але ту посмішку не зможе він забуть
Вона була занадто щира , як в дитини
і очі сяяли від щастя , палало полум'я в очах
Для нього випромінювала щастя
Втратити її - його найбільший страх
До тебе
До тебе сонце і любов
до тебе щастя і тепло.
Без тебе знову я не я і як нам далі жить моя?
Можливо сонце не зайде,можливо вся любов зітхає.
І більше суті в ній нема,без тебе сонце не встава.
Володимир Мусійовський
Життєва відстань
Життєва відстань-стихійне лихо,
Яке розводить повсякчас людей.
Коли є щастя, радість й втіха,
Воно відводить погляд наш з очей.
В житті бувають дні щасливі,
Коли нема тих меж та перемін,
Але, на жаль, вони в нас були й будуть,
А долі наші, просто не зійшлись. (Н.Воробель)
Межу пройшла
Межу пройшла,
Черствою стала.
Здавалось, більш нема чого втрачать.
Та втратила себе,
Напевно.
І людяність,
Скоріш всього.
Упала,
Крила поламала.
Не ангел,
Поки ще й не чорт.
Для одного вона диявол,
Для іншого, -
Троянда лиш його.
Та от для себе:
Неприступна
Султана,
Що готова до всього.
Горіла в полум'ї та лаялась.
Він їй спаскудив все життя.
Та краще б загалом вже не кохала, ніж...
Таке розбурхане життя.
Лиманська Світлана
Даль
Коли шукаєш в небі зорі
Дивись на ту яка горить
Лише для тебе і яскраво
Й запам'ятай назавжди мить.
Ти пам'ятай ,що я далеко
Між нами тисячі доріг,
Дуже багато кілометрів
І на душі трошки болить.
Між нами є нерозуміння
Коли нам важко у далі.
Стерпіти це . Це лиш уміння.
А може віра в голові,
Можливо в серці чи в душі.
Можливо ти захочеш здатись,
Але завжди ,Ти пам'ятай!
Здаються ті ,хто втратив віру,
Я завжди віритиму. Знай!
Зірка
Кожен з нас мріє щоночі
І горять у всіх нас очі.
Мрію й я , таке життя.
Шкода все це небуття...
Мріяв я колись один
Що зустріну зірку в небі
Поміж тисячі світів
Й буду жити лиш для неї.
Мріяв що коли знайду
Зберегти її зумію
Душу й серце їй відкрию
Все про себе розкажу.
Та коли відчув тепло і
Вже серце охопило
Зірка та погасла в мить
Бо торкнувся я не вміло.
Залишившись у пітьмі
Не відчувши більше світла
Залишилося мені
Жити вічно поміж світу.
Може все ж таки знайду
Я ту зірку в темноті.
І назавжди запалю
Те чого нема в житті...