RU UA

Коли це все взаємно

Я пам'ятаю пізня це була година,
А я був п'яний як якась тварина,
Мабуть то все того вина провина,
А може зовсім інша то була причина,
Що запам'яталася мені хвилина,
Коли одна з компанії дівчина -
Назвалась ім'ям Валентина.

На моїй пам'яті, з таким ім'ям
вона єдина.
Невже торкнувся я руками того,
що зветься "днина"?
Ні? То поясніть тоді чому
в моїх руках оця перлина?
Чому із нею почуттів,
що є вершин вершина,
І в серці не стиха
кіношна стрілянина ?
Чи є від цього хоч якась вакцина ?

І щось і з того не спокійно,
Що обіймаєш ти мене надійно,
І так по-звичному, граційно,
А очі щиро поглядають, емоційно.
Я бачу як тобі зі мною файно,
Немов я став твоє майно,
Що зачекалось якось тайно.

А все це почуття амурне,
Богемне і безумне,
Його скінчити діло не розумне,
Бо дуже вже приємно,
Коли це все взаємно.

comment Коментарі (0)

Забудь печаль

...Забудь печаль, що не несу кефіру,
І не телефоную знов і знов.
Не вірю я в жіночу правду щиру
І самовіддано палаючу любов.

Запізно вже розводити дебати --
Не спопелить твойого серця жар.
Про це не можна й віршем розказати,
Бо мій набрид тобі "репертуар".

Купайся, бігай, бережи фігуру,
Молодше своїх років виглядай,
Пробач мені, що закохався здуру.
Як кажуть москалі, "Прасті-пращяй!".

Забудь печаль...


Куди пропали наші спільні мрії ?
Куди зірвалася остання щирість ?
Туманний спогад у душі жевріє,
В очах вже довший час їдуча сирість...

Як закричить від розлуки душа—
Небо аж навпіл здригнеться,
Ти пішов,як завжди,неспіша—
Вітер закрив незачинене серце…

І коли міцно сумуватиму у горі,
Твій голос—як вода,земля,як сіль…
Немов самотній корабель у морі—
Такий чужий,далекий,але Твій…

comment Коментарі (0)

Легкий вітерець вдало втомлює спрагу,
Серце шепоче і просить наснагу
Літо,земля,поле,сонце,колосся,
ліс,тихий вечір,квіти,волосся.
Рука,тіло ніжно падають вниз,
Хочеться бути тут й чути цей бриз
Хоча час зупинити не під силу мені
Бажання зробити це є і в тобі
Ніч наступає й лягає на плечі,
О,ні,неправдиві були ці речі
Просто це сон,уява безмежна,
Зараз зима,щей люта,шалена
Можливо це спогад,минула подія,
Яка загубилась в мені,і надія,
Згорівши вогненно шматками до тла,
Розквітла й розцвіла знову вона.

comment Коментарі (0)

Вже холодно,
Вже наступила осінь.
Вже листя падає з дерев.
Та проліта в моіх очах минуле,
Тебе я згадую тепер.
І налились на очі сльози,
Згадавши прикрі ті слова.
Кохання є,воно заможне,
Але не в мене десь то там.
Красу чарівного листочка,
Я пам'ятати завжди,
І поцілунок твій той ніжний
Коли серце б'є ретмічно

comment Коментарі (0)

Ні, це не сон.
З тобою віч-на віч
\"Люблю\" шептали тихо ми обоє.
Нам зорі усміхалися в ту ніч
І місяць плив в тумані над рікою.
Як хміль міцний, дурманив аромат
Терпкої мяти й сон-трави мякої,
Якось несміло й навіть навпопад
Покірний стан мій гладив ти рукою.
Ти говорив щось лагідно мені,
Я ж цілувала й гладила волосся...
Ні, не приснилось це мені!
Це так було. Мені це НЕ ЗДАЛОСЯ!..

comment Коментарі (0)

Мрії
В них немає багато надії
Мрії
Ти не знаєш коли вони щирі
Мрії
Їх багато,проте всі справедливі
Мрії
Це думки,які сказати не всилі
Мрії
Це як дві половинки єдині
Мрії
Що поет написав на картині
Мрії
Це занадто красиві події
Мрії
Ти не кожного дня їх зустрінеш
Мрії
І не в кожну з них ти повіриш
Мрії
Це як радість малої дитини
Мрії
Це не просто примха людини
Мрії
Як і в казці є дві половини
Мрії
Це щасливі,хороші години
Мрії
Вони щирі,як сльози дитини
Мрії
Це щасливі моменти
Але від тебе залежить
Які мрії будуть у тебе

comment Коментарі (0)

Об’єднаймось в тім спасіння !

Люди добрі схаменіться,
не дайтеся зброду
навкруг неї об’єднайтесь
спасіть свою долю.

Долю богом даровану 
нашій Україні, 
землі щедрі , ліси, ріки, 
а ми такі бідні.

А ми бідні є тому, що
віками батрачим 
то на царя, то на пана 
горбатим, ішачим.

Споконвіку не мали ми 
власної держави
бо гетьмани, князі наші
нас розєдинали. 

Замість того щоб єднатись,
державу творити,
вони тільки то й старались,
як нас поділити.

Ото й маєм те, що маєм,
дотепер все ділять, 
на схід, захід , північ, південь
та ще й центр поділять. 

Київ город наш столичний
то вже не Вкраїна
всюди вивіски плакати 
на мові не рідній.

Ніби йдеш ти по Чикаго
чи десь по Гонконгу
все, що бачиш не є рідним 
вкраїнським, народним.

Підприємства, установи 
належать магнатам,
яких також українцями 
вже не можна звати.

Всі реальні капітали
їх вже за кордоном,
та й паспорти, громадянство 
все давно готово.

В любий час вони готові
покинуть країну
залишивши тут непотріб
та народ наш бідним. Жовтень 2009 р.

comment Коментарі (0)