RU UA

мій театр представляє:

чотири маски,
і жодного щасливого погляду.

у п'єсах немає ласки,
кожному актору своя емоція.

незакінчені сценарії,
і фальшива гра.
така ж жахлива імпровізація
і несправжнє кохання.

ніхто з присутніх не впевнений
у правді.
ніхто не знає, як бути далі.

було багато глядачів:
закохані, нещасні і зухвалі.
але якими вони б не були,
після вистави
нікого не зосталось,
і щось спалахнуло.
сильно і надовго.
серце акторів зітхнуло.

ніхто не хотів дізнатися
іншу сторону сцени.
нікого не цікавило справжнє,
те єдине, що нагадує людину.

вони не витримали і годину..

потік думок перервали
глухі оплески.

у залі сиділа тінь.


Нічого не змінити
Зроблене лишається повік
Мені так хочеться любити
І вірити, що я є чоловік

І серце відмовляється старіти
Думки зринають і летять у всесвіт
Я тут і зараз, я вже хочу жити
Вічності торкнутись і завмерти

Досить розрухи, німої гарячки
Усього, що вчило ненависті до себе
Потрібно негайно виходити з сплячки
Просити Бога про безкрайнє небо

Затопити простір почуттями
Вийти назустріч яскравому сонцю
Пробачити безповоротно і без тями
Зловити ще єдиний раз твій погляд

Холодні зими, і плейлист пісень
Розмови ні про те, про се
Тижнями блукати у спогадах лишень
Відчути щось, а заразом і все.

Більше не час відвертатись
Додолу ховати стомлені очі
Прошу тебе, досить боятись
Зорі неймовірні цієї ночі

А завтра все буде інакше
Правда, вона достоту неминуча
Усе повернеться до свого початку
Ти знову засяєш, ніжна й квітуча


Ніч замітає за нами сліди,
Тихо довкола, спокійно.
У затишній схованці разом є ми,
В перегляді зразу два фільми.

Біла, як сніг, пелена угорі,
Ніжиться аж до світанку.
Лагдіний дотик, пальці твої,
Чаю налию у склянку.

Дорога засніжена мчить десь туди,
І вітер шукає в одежі шпаринки.
Хочу знайти далекі сліди,
І ними пройти без зупинки.

Маленький рай на землі з'явився,
Відблискують синім рекламні щити.
Красиве лютневе намисто,
Розмови про те, куди далі йти.


Моє серце вистрибує в небо
Як бачу рух твоїх губ
Його несе так далеко
Бо хочу побути тут

І очі твої як алмази
І руки неначе кришталь
Заграло в мені все одразу
А на серце впала вуаль

Я хочу все розказати
Але боюсь відмовиш мені
Лише хочу тебе обійняти
Бо являєшся в чудовому сні

У сні, там де за руки
Тримаючись дивимось в небо
Помічаючи взаємно рухи
Помічаючи взаємне тепло

comment Коментарі (0)

Чому так сумно, коли самотньо...
Чому не хочу далі йти?
Чому мене вам недостатньо?
Чому не можу підійти?

Чому болить, коли немає болю?
Чому забракло мені сил?
Чому забув Його я волю?
Чому відкинув небосхил?

Чому боюся вам сказати?
Чому я тут, не там де ви?
Чому не можу рівно стати?
Чому? Та все ж не назавжди..


Часом буває, що зовсім не знаєш
Чи покохав чи просто шукаєш.
Часом життя не дає тобі спати
І в голові заставляє кричати

І ти в думках цілу ніч засинаєш
Може кохаєш , а може не знаєш.
Ти починаєш слухати серце
Як воно скаже , чи варто все це...

Часом є страх і невіра у все.
Голову й думки знову несе
І вже не знаєш ,що маєш робити
Думати серцем чи думкою жити...

Знаєш? багато можна сказати
Що у думках... весь час щось шукати.
Проте ти знаєш, як тільки кохаєш
В серці тепло , і Ти замовкаєш.

Ти вже не хочеш бездушно кричати.
Хочеш усе це від себе забрати
Знаєш. Не варто про це все кричати.
Справжнє кохання, любить мовчати...

comment Коментарі (0)

Холодний вітер тихо обіймає,
Він погляд кинув там де щось горить .
Вогонь кохання він там десь шукає,
Але боїться ,що згорить.

Холодний погляд був в його житті
Холодні руки були вже у неї .
Лиш щось горіло у душі.
Неначе зорі в темнім небі.

Холодне серце билося у нього
І вже здавалось ніби догорить...
Та знову запалало щось у грудях
Можливо це на вік ,а може і на мить.

comment Коментарі (0)

Посміхнися світу ,
наче він весь твій.
Посміхнися сонцю ,
І завжди ти мрій.

Посміхнися так ,
Щоб пройшла печаль.
Доторкись його серця
Що як холодний кришталь.

Посміхайся з любов'ю
Завжди вір і знай.
Кожен раз із нею
Перешкоди минай.

Посміхайся душею
І даруй тепло.
І промінчиком щастя
Ти врятуєш його.

comment Коментарі (0)