RU UA

Мій дім, пробач, я не з тобою,
Я знов не бачу ту красу,
Я знов охоплений журбою,
Ранкову згадую росу.

Ти пам'ятаєш ще малечу,
Мене, як вчився я ходити,
Як я губився серед течій
І як почав я говорити.

Ти бачив як я працював
І як учився це робити,
І як словами малював,
Як починав щасливо жити.

Та ми окремо, рідний край,
Ми зараз ніби розділились,
Я пам'ятаю й поле, й гай
І те як ми з тобою стрілись,

Та все це спогади, журба,
Це все мій біль закутий в слові,
Мине година чи доба,
І ми побачимося знову.

Я вірю, що прийде година,
Я мрію, що це буде скоро,
Зійде той біль, неначе піна,
І скажемо одне лиш слово...

comment Коментарі (0)

Хвилі в морі гойдають мій човен,
Він блукає по морю давно,
Не чує пташиний він гомін,
Що здіймають ті цаплі крилом,

В цьому човні сиджу лише я,
І думи мої невблаганні,
Тут щоночі нам світить зоря,
Тут хвилини усі як останні,

В цьому човні сиджу лише я
І мої безтолкові памфлети,
В цьому човні сиджу лише я
І курю не свої сигарети.

comment Коментарі (0)

Слова не хочуть вписатись в папір,
Букви й фрази вже зникли давно,
Я загублений у тиші квартир,
Я згубив своє полотно.

Заснути стає вже чим важче,
Та й про вірші забув ненадовго,
Та зараз здається вже краще,
Зараз, напевно, не змовкну.

comment Коментарі (0)

Немає часу. Тремтить природа
Завмерли річки і не співають пташки
Знищені будівлі від вибухів, вижити лише спроба
Вибиті вікна і розбиті чашки
Немає життя, скрізь понурі лиця
У містах і у скверах дерев'яні хрести
Не співає а плаче в сквері тім горлиця
Поміж могил кружляють криваві стежки
Плаче там дитя і гукає, мамо
Та не чує мати наче тихо спить
Розірвана катом під церковним храмом
Прибігла до бога, так душа болить
Там на сповіданні якась молодиця
Вся розбита горем пала долелиць
Носить попід серцем немовля Оксана
Та немає спокою, смерті лиш кортить
Познущались з тіла похотливі орки
Душу розірвали, в них нема Хреста
Як носить під серцем немовля когорти
Це її дитина, та душа пуста
Як родить дитину п'яного шакала
В чому завинило ненароджене дитя
Мала би ті сили, руки вже б наклала
Прокляті ті люди прокляте життя

comment Коментарі (0)

Не сприймай мене занадто серйозно
Я не є твоєю місією
Щоб не мала супротив курйозний
У нашій життєвій ідилії
Не шукай свого порятунку
В моїх ніжних нічних обіймах
Ми завжди напрочуд милі
У пригодньо ліричних фільмах
Обійми мої плечі ніжно
Доторкнися своїми устами
Доведи мої думки неспішно
До екстазу гучними словами
Проведи мої геніталії
По своєму бурхливому тілі
Нас тримають на краю аномалії
Твої чакри безмежно спілі
Ти подай своє тіло річкою
Що спадає бурхливо водою
Запалай тремтячою свічкою
Та не май ні хвилини покою

comment Коментарі (0)

Захлинулося щастя під згустками крові
Догорає на столі свіча, плаче
Завинили ми здається долі
А хотілося жити інакше
Запалало як вулкан небо
Почорніло від вогню жито
Помрачніли від журби люди
Підкажи мені Господь де ти
Ти пробач мені голубко моя
Не вберіг тебе в своїх обіймах
Піднялася в небеса доля
І сказала що тепер ти вільна
Най співають ангели колискову
За душу твою нескоренну
Ми врятуємо тебе знову
Адже душу маємо нетленну
Заходили в нашу хату кати
Принесли моїй країні горя
Плаче дощ і над труною мати
Ось такою дістається воля
Піднімися із руїн нене
Матінко моя Україна
Ти єдина, ти життя для мене
Незламна, сильна та вільна

comment Коментарі (0)

Я так хочу забути тебе
та не згасли ще почуття
я хотіла закритись в собі
та зрозуміла що втрачу своє я
я хотіла жити й радіти
та застала мене війна
в чому ж винні невинні діти ?
в них тепер нова сім'я
Нові батьки нові домівки
а старого вже зовсім нема
В чому ж винні невинні діти ?
в кого тепер тата з мамой нема

comment Коментарі (1)

Ці дітки не прокинуться вже зранку,
І їх не поцілують вже батьки!
Тільки оплакуватимуть до світанку,
І молитимуться, щоб згинули ті москалі..

У чому ж винні ці маленькі діти?
Що вбила їх клята Орда.
Тепер вже носить на могилу квіти,
Посивіла мати, яка недавно була молода.

Маленькі янголи, які геть не винні
Що доля так страшенно підвела.
 Кати розплатитися за все повинні,
За всі знущання, за всі забрані життя!!

comment Коментарі (0)