RU UA

Дивлюсь у темінь я самітні ночі
Вогонь танцює вальс в лампадці край стола
Я пригадав в цю мить твої слова пророчі
Душі потрібен жар а не пуста зола

Згасає вже вогонь і меркнуть зорі
Накрила покривалом своїм темна ніч
Я вдячний за усе буремній долі
Не втратити надію під впливом своїх літ

Пливе по небу місяць як старезний човен
Він ріже лезом хмари протягом століть
Складає він серця людей розбитих горем
Відносячи їх душі у потойбічний світ

comment Коментарі (0)

Шукає втіха моря,
Та страх позаду, посліду.
Страждає бідна доля,
Як босоніж по тому льоду.

Терплять очі від усього,
Не миле все, таке чуже.
Та шепче все-таки діброва,
Що хтось пам'ять збереже.

Тільки віра у здійснення,
Розпочне долати страх.
Та з початком сьогодення,
Не все так легко в нас.

comment Коментарі (0)

Не доречне поперечне. На пролом.
Відчай, темно, але в перед бігом.
Фінішна лінія для старту надія.
За крутими схилами чекає мрія.

Наздогін догнати, взяти обійняти.
Ретельно таємницю пізнавати.
Перепочити та далі не зупинятись,
Головне в тому не розчаруватись!

comment Коментарі (0)

Цей вірш написаний 30.06.2018 року

Нема чого казать, та й нащо говорити
Давно замовкли в нас ті щирі почуття
Спадає листя мов душа, втрачає колір літа
Та й зимно вже мені, холодні відчуття

Немає більше слів і твоїх поцілунків
Слова лише слова, вони давно пусті
Пригнічена душа знівечених стосунків
Складається в слова у порванім листі

Нівець всіх почуттів мов вщент згоріле жито
Пустотне відчуття й стирчить лише стерня
Просіяні стосунки через життєве сито
Відправлені в минуле і кануть в забуття

Кружляють вже круки у пошуках сенсацій
Їм мало вже душі, їм тіло подавай
Розірвані вщент нерви як стовбури акацій
Крадуть у нас життя і відправляють в рай

comment Коментарі (0)

Злий пес хотів мене вкусить зухвало,
Та жінка з усіх сил його тримала.
Я добре зрозумів у ті хвилини,
Що жінка — це найкращий друг людини!


Сумнівний голос в телефоні,
Такі ж обІцянки й слова,
Сумнівні фото у айфоні -
Вже просто кругом голова.
А ти сидиш на крАю ліжка,
Ти просто плачеш, бо болить,
Уже душевна твоя діжка
Все виливає й не терпить.
Поїхав уже другий потяг,
Забув з собою взять тебе,
А голові лиш літній протяг
І думка : «Завтра забере»!
Так пролітали дні за днями,
Так пролітали почуття,
Душа наповнилась піснями,
Щоб заглушити відчуття.
А потяг все з доріг звертає,
Не хоче забирать тебе,
Напевно, справді «хто чекає»,
Той і отримує усе.
Напевно, час – найкращий лікар,
Ну а чекати – це мета
Коли отримуєш удар,
То розумієш , це життя.

comment Коментарі (0)

Мовчить моя муза, напевне померла
Чи може взяла лиш перерву
Життя закрутило ненажерливі жерла
І вщент розтрощило мов цеглу

Мовчить моя муза, лиш часом зітхає
Немає натхнення любові
Вогонь вже погас, навіть іскри немає
Не чути вже навіть і болі

Немає ні слів і думки мов з бетону
І зовсім пропала вже рима
З грудей вириваються звуки із стону
І в серці настала вже зима

comment Коментарі (0)

Біль душі мене вкриває
Навколо блазні, лимарі
А там гармата розриває
Частинки людськоі плоті

Не всі нас можуть зрозуміти
Для них ми справжні дикарі
Хтось погляд з сумом опускає
Коли здригаємся ві сні

Коли вночі ми йдем в атаку
Чи з диким криком, "приход", Град!!!
В вагонах ржуть з нас, ну іх в ср...ку
Нас зрозуміть не можуть брат

Навколо зараз сміх і діти
Хоча не тут, я зараз там
Де смерть навколо, згорівші квіти
Де піт із кров'ю пополам

Десь там блукаю я душою
Це тільки тіло серед Вас
Немає в мене ще покою
Нема мене, це мій каркас

Як хочу часом я прижати
Частинку рідноі душі
Але нема, чому радіти?
Лише зітхаю не у сні

Ця біль, печаль, по вбитим друзям
Хоча не ви, Вони живі
На нас лежить нестерпним грузом
Раби ми всі, бо ми німі

comment Коментарі (0)