Відвертість
Відвертість – неабияка сміливість,
Відвертість – не приховані думки.
Не кожному з нас кидати каміння
В обличчя легко,
Та й не до снаги.
Сміливість – це таке протистояння,
Коли і проти навіть цілий світ.
Сміливі кують душу без вагання
І з часом їм
Підкорюється світ.
Глінчук Тетяна
https://www.youtube.com/watch?v=aETh_lE0m58
Без слів.
І без коментарів.
Бо тут лише душевні відчуття важливі.
Якщо відчути й зрозуміти ви змогли,
То ви ще є людина.
....
Лиманська Світлана
Час
Вітер…
Ти стоїш у широкому полі.
Світло…
Час не має ніякої волі…
Краплі
Дощу на долонях
Тихо…
Закриваєш очі бездонні…
Ніжно
Вітер пестить розкішне волосся.
Літо
З тихим подихом ночі сплелося.
Зорі
Оду ночі співають…
Світ не кличе,
Час влади не має…
"Часом "
Часом так складно жити,
Часом так важко спати...
Хочеться просто забити
І більше нікого не знати.
Часом буває складно ,
Часом занадто легко,
Сьогодні було неважко ,
А завтра ти будеш далеко.
Сьогодні ти мріяв про неї
І це було так даремно
Ти видалив всі галереї
І думаєш про неї таємно.
А завтра вона про тебе ...
Подумаєш ти :"Згадала??"
Вона усміхнеться ...А ще би.
Вона ж то ніби кохала .
А часом буває гірко,
А часом хочеться поруч,
А часом буває рідко,
А часом буває ліворуч.
Часом бувають шанси ,
Часом буває неправда,
Вчора були романси,
ну а сьогодні зрада.
Друзі,просто цінуйте,
Час іде без упину...
Не бійтеся слова "Даруйте ",не бійтеся слова "Покину ".
Часом так складно жити,
Часом так важко спати,
Друзі,навчіться любити,
Люди,навчіться кохати.
Інна Василишин
*****
Всі знають , що я сильна
В діях і словах
Лише ніхто не знає яка в мене душа
Душа ж у мене ніжна , ніжна і хрупка
Хрупкіша за кришталь моя душа
Всі думають не плачу я по різним пустякам
Та ні я плачу!
Лише по вечорам. Чому по вечорам ?
Спитаєтеся ви
Та щоб ніхто не бачив
Сліз моїх гірких
Та що тут говорити
Яка б людина зовні не була
Ніхто не знає яка в неї душа.
-MJ-
Слова...
Пусті були чиїсь слова - німі
Їм бракувало лиш "борюся!"
За життя я буду, мов в сні
І кредо буде "не здаюся!"
Як вставали у кайданах
І їх порвати не змогли
Вони, мов в таємних ураганах
Плели вінок під назвою "живи!"
І вітер в полі мов грозою
І квітів видно не булО
Їхні слова мов залізною водою
Лунали сильно "ми будем жити! нам всеодно!"
Знов і знов
Ти знов і знов даєш мені палкі надії
Які щоразу розбиваєш в прах
Ти знов і знов сидиш у моїх мріях
У моїх теплих ніжних снах
Ти знов і знов даєш про себе згадку
Яку чим раз важкі ж забудь
Прошу тебе я припини
Не хочу тебе бачить я ні чуть
Це знов і знов я повторяю
Напевне, щоб преконать себе
А серце тихо промовляє
Так сильно невистача тебе
Та я к би боляче не було
Вже не повірю я тобі
Серце своє я не відкрию
Твоїй солодкій як мед брехні.
Можливо досить?
Можливо досить цих сумних пісень?
Даруймо усмішки усім навколо
Можливо досить цих дурних ідей?
Давайте оглянемося довкола
Цей світ чудовий і живий
І всі тут кольорові і чудесні
Навіщо малювати ярлики
На кожному отут прийдешньому?
Ярема Анна