RU UA

Живи мово колискова
І ласкава,і медова!
А щоб ти жила завжди
Треба нам пісні співати
Про віночок і наш край.
А щоб діткам краще спалось-
Колискову заспівай.
Колискова України-
Це найбільше в світі диво!
Диво про лісок,діброву,
Диво про вовчка малого,
Про лисичку,про ялинку
І маленькую стежинку
По якій ішла дівчинка.
Та дівчинка-українка,
Йшла до озера вона,
Щоб пустить свого вінка.
А вінок той непростий,
З різних квітів сплетений.
А дівчинонька мала
Йшла до озера сама.
Там її уже чекають
І давно вже виглядають.
Як прийшла-усі зраділи,
І вінки свої пустили.

comment Коментарі (0)

БАТЬКІВЩИНА

Все, що з дитинства серцю мило
Звемо ми ніжно – Батьківщина.

Домівку, поле і садок,
Ліс, річку, під дубком грибок.

Свічки каштанів, синє море,
Рівчак за рогом, стежку в горах.

Духмяний запах пирогів,
Що мама їх пекла тобі.

Шпаківню й гойдалку у хати,
Що майстрували разом з татом.

Схід сонця, співи солов’їні,
Та небеса безмежно-сині.

Здається казка без зупину…
Та без турботи краса гине.

Не дозволяй все зруйнувати -
Почни про Батьківщину дбати.

Це легко - просто не сміти,
Джерельце в лісі збережи.

Не кривдь тварин, сади саджай,
Духовно світ оздоровляй.

А далі більше - ти ж ростеш,
Ось ти вже море бережеш.

Зміг лісу вируб зупинити,
Або повітря не бруднити.

Дірки у космосі латаєш,
Чи про птахів та риб ти дбаєш.

На полюсі зберіг ти сніг,
А у сім’ї – дитячий сміх…

Бажаєш щастя собі мати?
Почни про Батьківщину дбати!!!

comment Коментарі (0)

дотик віри...вона стояла ніжна й невагома,
а він її любив вже не одну годину...
і хвилею самотності пробуджує нестримність ,
лілеючи в жадобі подих моря...
плекаючи тремтливу невагомість...

comment Коментарі (0)

Інколи
Інколи гадалось, що ти – це є край неба…
І я парила в тиші, з любов’ю, уночі…
Злітала і летіла, не знаючи чи треба,
З важким знаком питання у легкій душі.
Я летіла вільно, безнадійно вірно,
Мріючи про світло в темряві нічній.
Ранок настав палко, трохи непокірно…
Ти був лиш горизонтом у країні мрій.


ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Краєм світу, уночі,
При Господній при свічі
Хтось бреде собі самотньо
Із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
Йде лелійно, як дитя,
І жене його у спину
Сірий маятник життя, –

Щоб не вештав уночі
При Господній при свічі,
Щоб по світі не тинявся
Із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
Виє Ірод моровий,
Маятник все дужче буха,
Стогне янгол ледь живий...

А він йде і йде, хоча
Вже й не дихає свіча,
Лиш вуста дрижать гарячі:
"Янголе, не впадь з плеча."

comment Коментарі (0)

Відерце зачепилося за місяць,
гойдається собі туди-сюди.
Ось-ось стіна дощів неначе пледом
накриє дикі пагорби й степи.

Поллє може із місяць не тривало
увечері, віщуючи свій план.
Веселка виграватиме октаву
на кінчиках розбарвлених лампад.

Ледь-ледь, скотивши сонце у комору,
опісля звеселяючих сонат,
піднімуть квіти голови угору -
передлипневий заведуть парад.

На ранок так духмяно пахне м`ята!
Заблимали петунії малі.
Бо вчора місяць віщував нам свято:
притихнуть трохи грозові дощі...

comment Коментарі (0)

Кажуть, світ не ділиться на «було» і «буде».
Кажуть, в нім немає «із тобою» й «без тебе».
Той, хто сказав оце не знає душі моєї буревій,
Що без тебе жити не бажаю, а з тобою гріх душі моїй.

І гріх не в тім, що так кохаю,
А в тім, що з іншою твоє життя.
Мене ти забуваєш, йдеш все далі
А я – одна…одна

Чекаю день, коли зустрінемося знову
Коли загляну в очі я твої
Коли слова сказати сил не стане
Та і потреби вже не буде в них

Коли упевнюся сама, коли відчую і заплачу
За тим, що втрачені ті дні і поцілунки ті гарячі

Та сліз моїх ти не побачиш
Не торкнешся ти мене
Тоді душа й твоя заплаче
За тим, що було і буде…

comment Коментарі (0)

У проміннях сонця бачу неба просинь...
Пестить промінь хмарки сірі крадькома…
З журавлиним кличем відлетіла Осінь,
Підступила сніжним холодом Зима…

Зацілують личко зоряні сніжинки,
Завальсують в танку радіснім вони…
Снігом оповиті спатимуть ялинки…
Їх розбудять дивні коні-скакуни…

Загарцюють дико… полетять у небо
Десь-кудись на південь… ближче до весни.
Лиш мені не можна в темну ніч до тебе,
Щоб дивитись разом кришталеві сни…

У кошлате небо полетять сніжинки…
Різдвяні морози ріки закують…
Приведуть до Мрії снігові стежинки
І сумне минуле снігом заметуть…

comment Коментарі (0)