RU UA

Мені б тут залишитись,
Спинитись не на мить,
І на ліси дивитись,
Й забути, що болить.

Із горизонтом злитись,
І знати що горить,
Не полум'я руїни,
А міста тиха мить.

А потім на світанку,
Почути трепіт крил,
То птаха з сходом сонця,
На зустріч дню летить.

comment Коментарі (0)

Я дивлюся у її очі і бачу синє небо
Ними хмари гуляють в повітрі
Обійнять виникає потреба
Я пірнаю у її чакри і єднаюсь із нею думками
І танцюють у танці екстазу
Наші спільні брати таракани
Ми мандруємо разом в повітрі
І залазимо разом на скали
Прокидаємось на однім світері
Коли скиглять безсилі шакали
Я кохав би її до безтями
Цілував її губи в куточок
Та великі круги діафрагми
Закривають до серця рядочок
Наші імпульси бродять по венах
Досягаючи мочок на вухах
Ми живемо думками на сценах
Пожираючи славу по слухах
Ми так прагнемо разом любові
Загорнувшись в яскраву палітру
Відкриваємо в чистому полі
Вогняну для емоцій півлітру

comment Коментарі (0)

Вибач мамо за те що не вберіг
Осипав цвітом сивиною із тополі
Любила ти мене до скону літ
Пішла залишивши журбу до болю

Твоє навіки всміхнене лице
На нашім фото з сумом пригадаю
Лягло пластом із пам'яті й свинцем
Чи зможу пережить журбу не знаю

Прости матусю й Господи прости
Предстала в твої руки Діва
З долоні будеш Господа нести
Свою любов до мого ще живого тіла

Дивлюся з болем в місячну блакить
Шукаю в небі нову зірку
Лети матусю, до Господа лети
До зустрічі в раю, хоч й справді гірко

comment Коментарі (0)

Пелюстками зливаються зорі
В страстнім танці своїм земнім
Все життя немов у неволі
Я належав лише тобі
Губи смаку твої полуниці
Де спадає струмками роса
Наближаються пристрасті лиця
І розпущена в пояс коса
Ось зустрілися в страстнім цілункі
Розігріті бажанням вуста
Кожна зустріч мов мить незабутні
Пролітають з рахунком до ста
Ти і справді є особлива
Милий янгол у падшому тілі
Назавжди ти гріховно цнотлива
Твої форми довершено спілі

comment Коментарі (0)

Боже скажи скільки там кілометрів доріг до прокляття
Сповіді що нас ведуть в небеса, на розп'яття
Поля і небо свинцове, закати і сонце багрове
А справді так хочеться миру і трішки тепла
Брате скажи як закінчиться наша війна
В чому вже винна країна і в чому шпана
В чому завинили ми долею щоб попрощатися з волею
Ми маєм стояти і маєм горіти до тла
В чому скажи вся є суть із взаємних образ, вірус болі
Хто завинив і як смів роз'єднать в один час, наші долі
Кров витікає по крапелькі на білі від снігу скатерті
А тіло тремтить і так хоче любові й тепла
Боже скажи скільки там кілометрів доріг, до прокляття
Скільки смертей і скільки любові в листах і розп'яття
Поля і небо свинцове, закати і сонце багрове
А справді так хочеться миру і трішки тепла

comment Коментарі (0)

Як мені викреслити тебе із пам'яті
Забути твій образ, заїжджені фрази
Файли тобою наскрізь зайняті
Уникнути зайвого щоб не спричинити відрази

Думки чіпляють щось особисте
Тліє у сутінках жар сигарети
У мріях заглядаю я десь ненавмисне
Вже в ліжку з тобою, вино і конфети

Ти знову провокуєш на лірики сцени
Пухкими губами читаєш поему
Я знову записую завчені меми
Відкривши з абзацу порокості тему

comment Коментарі (0)

Привіт попутники, пристебніть свої ремені
Головне безпека, все як на екзамені
Рушаємо в подорож країною часу
Сьогодні в мандри до схилів Парнасу
Життя Аполлона на прочуд із музами
Не все досить гладко а з своїми конфузами
Як вів він себе в товаристві жіночім
Чи й справді він був до любові охочим
Яким був Зевс тестем для качка Аполлона
Що звабив всіх дочок, де була охорона
Яке поєднання всі богині вагітні
Не було тоді слова що дівчата фрегідні
Яка різниця між німфа і мавка
Чи тільки у назві, Венера, Одарка

comment Коментарі (0)

Я не думав погане, це виглядіть може як спіч
І не мріяв про тебе уявивши тебе як єдину
Не пишу більш листи це мабуть досить дивній мій біч
Не пригадую образ, твої губи й фігуру осину
Знищив я фотографії давніх часів
Ти і я в них чомусь виглядали доволі щасливо
Як магніт нас сприймали, з різних ми полюсів
Посміхались стривожено, радісно, мило
То було мовби сон із порізано світлих частин
Ти була чистим полем, я стелився тобою мов річка
В полі маки цвіли ніби сотні червоних хустин
І тополя стояла мовби богом запалена свічка
Так би тало життя як весною розтоплений сніг
Образ твій я беріг, заховавши у собі до болю
Налетіли круки знявши вітром стрімким оберіг
І забрали з собою у вирій розхристану долю

comment Коментарі (0)