RU UA

 °.✩┈┈∘*┈♡┈*∘┈┈✩.°
я хочу в очах твоїх розчинитися
забути всі проблеми й нічні тривоги
без тебе було б так пусто
без тебе я б не знала, що таке щасливе людське життя

comment Коментарі (0)

Я є один, й не вітер в полі,
я не боюсь, я вільний птах,
люблю цей світ, шаную шлях,
де йду тихенько й мимохіть,
я бачу друга, бачу його серце,
там болі дикої відерце,
що так хотілося б забрать,
і нову душу йому дать,
щоб він зумів зі мною в небесах,
так легко вільним птахом політать.
********

Я одинокий, самотній вовк,
броджу я дикими лісами,
забутими давно людьми дворами,
тобіж для них я всіх дивак,
й мене не нітить це ніяк,
бо жив той дух передусім в мені,
що відділя від миру світського тварину,
та він же ж і створив в мені людину,
і він рахує день за днину.
*********
Я бачу друга, бачу його очі,
він бродить стомлено дворами,
людська молва полонить йому голову сітками,
і так хотілося б ту сітку із голови його дістать,
гострючим зубом перервать,
і волю вовчу по степам,
йому по дружньому віддать.
Я є один і не турбує,
що за спиной юрба чатує,
щось каже, кличе, белькотить,
ох, мій лик безбожний,
та в очі бога все глядить.
********
Я хочу бачить світ цей прямо,
нема бажання дивитись знизу вверх,
туди де боги засідають,
і день від дня людську долю заправляють,
і змушують коритись владі їх повік.
********
Я є один, я одинокий вовк,
нема снаги до боротьби сліпої,
за крихточки хвали скупої,
й ніколи не пристать мені до логова богів,
і бути завжди вільним птахом…
..а птаху тільки небо служить дахом.

comment Коментарі (0)

А знаєш, я неправильна людина..
Я довіряю людям без страху і навіть коли б'ють буває в спину..
Я встану і тихесенько піду..
А знаєш, я неправильна людина..
Того що у душі, не покажу...
І навіть коли біль холодить кров у жилах..
Я стримаюсь і лиш "Все добре", я скажу..
А знаєш, я неправильна, людина..
У мене є емоції,
бажання свої є ..
Є в мене почуття..
І якби там життя мене не било, усе одно відстою я своє!
8.08. 22

comment Коментарі (0)

Колись ми всі по різному грішили
Проходили свій довгий бренний путь
Молили... допомоги ми просили
Але ніхто не хоче мабуть чуть
Шукаємо у бідах винуватих
Та правди не дано нікому знать
Благати... падати і знов вставати
Ми звикли та чекаєм благодать
Чи наші душі просто очерствіли?
Чи зверху нас залишили тонуть?
Горіли... свої болі ми глушили
Звучать слова: я хочу все забуть
Куди, у що ми скочуємось друзі?
І як нам знову стати на свій шлях?
В напрузі... ми постійно всі у русі
І ще ширяє наш надії птах

Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)

Проблема в мені, що росте,
Підживлює мою свідомість
І той біль в душі, що ніяк не проросте.
І досить, просто досить слова
Мале слово, що знищить все ущент
Розбиті спогади, як склянки.
Очі, як розбите скло і шрами
Що ми з тобою так довго лікували рани
Певно мене поховають в твоїй рані,
Що досі болюче гніє.
В твоїх очах здавалося так добре,
Та насправді добре лиш моє нутро,
Що так довго берегло твою любов
Якої звісно ж не було.
І все тепло, що не гріло, а пекло
Пішло і пеплом віддало добро,
Навіть невідомо і кому.

comment Коментарі (0)

чи це людство потупіло
чи це я вже просто нічого не сприймаю
стою. холодно. пальці відмерзають
на зупинці, бачу я автобус
людей то купа, але розумних не знаходжу
де вони є, а вони є?
чому всі кричать? чому посунься кажуть знову?
чого вони такі тупі, чому не сприймають взагалі нічого?
лише он губи вміють підкачати, і за груди звісно знають
чому такою ціною? природа дала то бери
сама зіпсувала собі все, що оточувало навкруги
чому так? хтось там каже, що все дарма на світі нам дається
я кажу, не всім дається
чому такі вони тупі?
нехай читають ту літературу
критики довбані знайшлися
що ви розумієте? авжеж нічого
слухайте уважно, зрозумійте, дуже прошу
людям все дається, але зазвичай дурною цінною.

comment Коментарі (0)

Кругообіг людей в природі
Актуальний був завжди.
Хтось кидає, хтось приходить.
Ти знову відчиниш? Але ж, зажди!

Ох, які злощасні теореми:
По три кута, три сторони...
Любовний трикутник твоя емблема?
Він зачіпить край холодної душі.

Три сторони, три голови й три серця,
Що все не як не зішлись в одне єдине.
Не буде тут щастя, ти не сердься!
В тих, хто повідав цей поєдинок.

Колись вирішували все дуелі,
А в даний час, лиш дзвінкі слова-
Ми виливаємо з шарів гелій,
Такий брудний, що заповнює ваші чорні серця.

comment Коментарі (0)

Красива дівчина літає в небесах
на її сукні зіроньки сіяють
суріз’я що красою осліпляють
і сум застиг в її нічних очах
чому ніхто краси вночі не бачить
лиш одинокі стомлені серця
так часто під покровом ночі плачуть
у кожного історія своя
вона нічим не може тут зарадить
лиш показати зоряний пейзаж
і ця картина трохи їх розрадить
тих душ яких немало серед нас
вона втомилась бачить людське горе
так дуже хоче їм допомогти
та знову ніч і знов внизу сліз море
людей які не знають куди йти
як прийде ранок будуть поспішати
повернутся в своє земне життя
вона вночі їх всіх буде чекати
щоб дати хоч хвилину забуття

Автор вірша: Анна Ходіс

comment Коментарі (0)