RU UA

Гарний урок
Дзвінок задзвенів
Та зараз урок про школу
Та ще про доброту
Іде дощ
Коли він Закінчится?
Дзвінок продзвенів
І ми ідемо до дому

comment Коментарі (0)

Ви скажите, що я жартую,
Ви скажите, що я черства,
Та зрозумійте ви й мене - невільну,
Що я в полоні свого ж майбуття.
Я би хотіла вільнішою стати,
І білі, чисті крила знов дістати:
І відлетіти туди- в небеса.
Так, це щира правда - я стала фальшива,
неадикватна , зла і молода...
Та зрозумійте - не одна я в цьому винна,
тут винен світ, що недавав мені життя!
Хтось по дорозі йде щасливий.
Когось чекає вдома вся сім'я.
Хтось жити хоче, просить про здоровя,
а в мене думка:" Як піти з життя?".
Звісно, я ще замаленька,
щоб думати про різну маячню.
Але наскільки світ жорстокий ,
що наші люди йдуть в дорогу з милом і шнурком.
Багато хто читав мені моралі,
про різні речі, й як прожить життя...
Я скажу чесно, марні ці розмови,
що не дійдуть до мого почуття.
Шановні мої, я не є святая,
і виправдовувати себе я не бажаю,
та пошкодуйте, не мене ,а тих дітей,
які чужую тітку , назавають-"мама"...
Я бачу все, хоч часто я мовчу...!
Чому мовчу? Бо вірю , що не довго,
ще буде злість на цій землі,
і фальш за спиною, у всього нашого народу!
Бажаю вам одного, люди добрі:
Не продавайте душу сатані!
Живіть ви так, не бравши приклад з друга,
бо він не завжди є ваший фанат...
І ще також хочу додати,-
бійтеся зради, фальші і брехні,
бо ці гріхи не завжди тягнуть в небо,
а ще простіше- впустять до землі.
Також любіть не тільки своїх,
вони і так уже щасливі ,-
бо у них є ви!
Любіть ви того ворога невпинно,
який спокою незна на землі.
Чаруйте, кохайтесь, прощайте-
це так прекрасно- з цього майбуття!
І ще одне, не забувайте друга, який за вас віддав би пів життя!

comment Коментарі (0)

Кажуть, що життя - не поле перейти.
Мені ж цими стежками треба довго йти.
Бувало сумно, хоча, треба сміяться,
Бувало всяке, хоч мені лиш вісімнадцять.

Життя важке, хоча і того варте.
І починати завжди треба з старту.
Життя - воно завжди смугасте,
І завжди має ту "погану" карту.

Що буде ще з тобою, тільки доля знає
І у потрібний час вона завжди чекає,
Коли тобі погано - нанесе удар.
Хоча в душі і так багато чвар.

Життя кидає нас то в жар, то в холод.
Часто відчуваючи життєвий голод
Здається, не живеш ти, а існуєш.
І скільки ж часу ти тоді марнуєш?

Життя пограло почуттями добре,
І доля, як за’вжди вчасно розбере.
А стоячи тоді на роздоріжжі,
Не знаю куди дітись, ось і все.

Життя навчило, хоч не довгі ро’ки,
Що все треба шукать свої дороги.
І хто б не наставляв мені в дорозі роги,
Треба ламати все, і бити всі пороги.

Не все погано, є й такі моменти,
Коли від радості верти’ться голова.
І це ж такі чудові аргументи,
Щоб жити далі. Розуміти, що жива.

Живім на повну, годі сумувати,
Бо треба жити, а не існувати,
Треба радіти і завжди сміяться,
Бо нам усім всього лиш вісімнадцять!

comment Коментарі (0)

Знати б мені, що мене чекає.
Куди за руку поведе життя?
І серце марно не страждає,
І не чекає того майбуття.

Знати б мені, що мене чекає.
Хоча б хвилину побачити себе.
Як швидко ціле літо проминає,
Як знову тепла осінь настає.

Як хочу знати, що зі мною буде,
Щоб не жаліти потім через помилки.
До серця мого хто іще прибуде,
Чи поведуся знов на балачки?

Так хочу вірити, що не зійду з дороги,
Не заплямую свої почуття,
Душею відчувати застороги,
Щоб потім не просити каяття.

Як важко знов зробити вибір.
Думки отруюють мене щораз.
Моє життя - це мій великий витвір.
Такий ж дорогоцінний, як алмаз.

Майбутнє... Як же манить за собою,
Незвідане, як вся Земля.
Чи вже написано чиєюсь рукою?
Чи напророчена мені петля?

Чи віриш в долю ти? - Мене питаєш.
Напевно, так. Вона ж мене завжди вела.
Хіба ти досі ще не помічаєш,
Що все в житті раптово, як стріла?

Випадковостей ніколи не буває.
Для нас написано вже все давно.
Що буде ще зі мною? Це ніхто не знає.
Я підкоряюсь. І хай буде, що було.

comment Коментарі (0)

Люблю вино червоне пити.
Воно п'янить за шість хвилин.
І дозволяє вільно говорити,
Не вистачило б всіх годин.

Воно зніме із тебе маску.
Ти станеш тим, ким ти і є.
Ти зможеш розповісти казку,
А можеш показати всю себе.

Говориш те, що думаєш насправді,
Не ставлячи ніяких заборон .
Говориш не по-суті , а по-правді,
Вигружаючи з душі вагон.

Так є насправді. Впізнаєш себе?
Ти співрозмовнику довіриш душу.
За шість хвилин ти виговориш все,
Що я обов'язково знати мушу.

comment Коментарі (0)

А щастя є. Й воно десь ходить поруч.
Воно в усмішці лагідній батьків.
У дзеркалі, мерщій дивись праворуч.
В очах не згасне понад сто віків.

В очах маленької дитини - щастя.
Глибоких, голубих очах.
Шукати треба. Вірю, що все вдасться.
Шукай те щастя у своїх думках.

В душі глибоко десь воно завмерло.
Мета твоя - скоріше віднайти.
Шукай, допоки ще не вмерло,
Ще зможеш полюбити ти.

Воно в очах коханої людини.
Ти зрозумієш і побачиш враз.
Не зможеш випутатись з павутини,
Відчуватимеш його щораз.

І я шукаю, мрію віднайти,
Ті очі, що залишаться зі мною.
Не злякаюсь, зможу підійти,
І щастя св'оє розділю з тобою.

comment Коментарі (0)

"ГОРИТЬ МОЄ ЖИТТЯ"
(2018)



Горить моє життя
Вогнем палає сердце
Любов— лише сміття
Яке, на жаль, немає сенсу.

Горить моє життя
І очі тонуть в океані
В душі незрозуміле почуття
Яке ховається в тумані.

Горить моє життя.
Душа кричить від болю.
Знайти не можу укриття,
Щоб врятувати долю.

comment Коментарі (0)

Кажуть, наївність смішна.
Ні, не вірте нікому.
Адже в житті є добро.
Різнобарвні дива.

Вірте у погляд очей
Тих, що справді бездонні.
Вірте у щирі,
Хоч, може, й наївні слова.

Хай вам всі кажуть,
Що це вже давно передбачено.
В сотнях сюжетів.
І списаних аркушів книг.
Знайте: слова їх
Без змісту і жодного значення.

comment Коментарі (0)