RU UA

На дворі дощ ... Чи то він плаче чи сміється
Не можу розгадати ,що він шепотить.
Напевно , плаче ,бо не може зупинитись ,
А так буває , як душа моя болить.
Так би хотілось з ним поговорити ,
Довірити всі болі і жалі ,
І ми би поплакали у двох , як діти...
Згадали б сонячні і теплі літа дні.
Згадали би дитинство - щире і наївне ,
Як бігали удвох босоніж по траві ,
Чекали , що закінчиться холодна осінь
І рахували б знову в небі журавлів.
І я розказую йому про все на світі ,
Гуляємо удвох по росяних стежках ,
А крапельки біжать по мокрому волоссі ,
І сльози котяться гарячі ро щоках.
Згадали ми і про розбиті мрії ,
І про того , хто дарував колись любов ,
І що тепер лишились втрачені надії ,
Та в жилах досі ще не охолола кров.
І час летів , а ми все говорили ,
Дощ сумував за літом ,а я разом із ним ,
І так яскраво нам зіркм світили ,
І все здавалося таким постим.
Враз дощ пройшов ... З'явились нові мрії ,
З-за хмари сонце світить
Надворі осінь золота
З дощем минули втрачені надії ,
Він ще прийде поплакати ,
та вже не у моє життя...

comment Коментарі (0)

Крила
У лебедя крила з краси,
В метелика крила з любові
В людини ж вони з доброти,
із чистої,вічної волі
Людина літати вміє,
Та не в житті ,а в мрії
На крилах несеться вона,
В світи чарівні і красиві,
Де чекають її в небесах,
Янголи,що здійснюють мрії!

comment Коментарі (0)

І не побачить риба у воді,
усіх подій, що над водою.
Як лелека хоче вхопити її,
стоячи на лапі, над водою.
Бо риба та, що плаває в воді,
все дивиться довкола.
Не сприймаючи в житті,
того, що їй даруй та свобода!

comment Коментарі (0)

Cтань на скелі високій,
Де простори широкі,
На відстані далекій
Втрачають свої межі.
Розкрий крила ти легко
І невпинно живи,
Кожну хвилю й секунду

Життя
свого лови!
Відчуй тепла потік
До кінчиків пальців,
Глянь на птахів політ,
Наповнений чарів.
Скинь завісу з очей
Підніми вії заплаканих ночей.

Вдихни сильно
повітоя,
Почуй шепіт неба,
Щоби кожна ніздря
Вдихнула так, як треба.

Щиро усміхн
ись,
Забуаши про все,
До сонця доторкнись,
Нехай навіть і пече.
Серця ритм порахуй
І порив енергії,
Ще одним вдихом втамуй
І вже немає її.
Губи ніжно відкрий,
А потім крикни:\"ЛЮБЛЮ!\"
Свою ненависть свою вилий
У цю фразу сумну.
Знову заcпокойся
І про все забудь,
І тільки надійся,
Що більше так не будуть
Поступати з тобою
Такою беззахичною.
Насолоджуйся свободою
Такою невгамовною.
Ти ніколи більше не кричатимеш
Йому вслід:\"Не йди!\"
А зараз ти вільна!
ЛЕТИ..!

comment Коментарі (0)

Світ, Бог створив для того,
щоб панувало в нім добро,
але тепер на світі люди *милі*
і не послухали Його...
Чому так легко засмітили Землю ми,
а потім Бог так важко все *змітає*?!
Не знаєш відповідь?!
А я скажу -
Тому, що лише Бог,
про всіх нас дбає!
А ми невдячно живем далі...
Незнаючи, що прийде день,
Який позмінює усе.
І забере життя всіх тих людей,
які жили без Нього...

comment Коментарі (0)

Як швидко ми ідем стежками,
Незнаними шляхами мрій,
Все тими рідними горбами,
Де сонце гріє серця біль.
Для патріота юне серце,
Ще не болить - бо молоде,
Бо серце знає що від нього,
Залежатиме майже все.
Я не викрикую ніколи,
Що патріот я просто так,
Для мене патріот - це слово,
Запрограмоване життям,
В якому криється завзяття,
За рідну землю, за людей,
Які століттями вмирали,
За кращу долю всіх дітей.
Сьогодні ми на цій стежині,
Де вітер, дощ, іде гроза,
Жадаємо відкрити в серці,
Довіру в світле Майбуття....

comment Коментарі (0)

Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід
Коли від втоми закриваєш очі...

Коли пірнаєш в володіння сну
Стає він білим, чистим як дитинка
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним мов пухка хмаринка...

Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз-
Підкидуючи кожному свої проблеми...

Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...

Тож оберіть яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Тільки б робило людям добре,
А ВАМ лиш радість й самовизнання.

comment Коментарі (0)

Скажіть же ви, люди , чи вмієте жити?
Чи вмієте радість узяти за руку?
Чи вмієте так , назавжди полюбити?
Чи вмієте суть всю пізнати, науку?
Напевно що ні, і життя ваше сон,
Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози.
Можливо потрібно змінити цей фон?
Та витерти ці безкінечнії сльози.
Навчитись любові, навчитися жити,
Радіти моментам, стрибати як діти,
Сім’ю та близьких так сильно любити,
Тоді зрозумієте – що значить жити!

comment Коментарі (0)