Вірші - Життя

Я

Загублена в заплутаному світі,
Бажаюча прожити неподібно,
Шукаюча тебе в безмежнім літі,
Тебе, єдину душу мою рідну.

Знаходячи й втрачаючи одразу,
Щаслива і нещасна одночасно,
Отримавша і ласки і образи,
Та зрозумівша, що життя прекрасне!

P.S
Невже єдиний спосіб стати щасливим в цьому житті - це зійти з розуму?

У чому ти вбачаєш красу ?

У чому ти вбачаєш красу ?
Дай відповідь на це питання.
Уже пройшло багато часу,
І промайнули сумніви й вагання.

Краса насправді є у всьому,
Ти лиш навчися помічати-
Тоді все сприймеш по-новому,
І вже не будеш так мовчати.

Темна ніч - це є картина:
Жовтий місяць і зірки.
А це лиш крихітна частина,
Краси, яку вже помічаєш ти.

Захід сонця - це мистецтво,
І всі світанки ті ясні.
Немовби потрапляєш в казку,
Яка наснилася уві сні.

Краса також є у людині:
У посмішці , і у очах,
У роздумах тих постійних
І у рожевих, тонких устах.

То у чому ж вбачаєш ти красу ?
Сподіваюся, у всьому.
На це не потрібно багато часу,
Лиш сприймай все по-своєму.

Чому так важко бути сильним?

Чому так важко бути сильним?
Чому так важко полюбить?
Коли нема терпіння й волі,
Життя нам важче перейти.

В житті буває щастя й смуток,
Та й біль, тривога, доброта,
А треба все у руки взяти,
Та йти невпинно до кінця.(Н.Воробель)

Роздум про життя

Ми постійно кудись поспішаємо,
Цього зовсім не помічаємо.
Як швидко змінюються наші вподобання:
Вчора було свято, а сьогодні вже зітхання.

Люди думають тільки про себе,
Забуваючи часом про тебе.
Щось мудрують, складають плани,
Пробуджують в собі люті вулкани.

Часом дивно все так буває,
Навіть не знаєш , що буде далі.
Ти постійно в роздуми пірнаєш,
Минулі події швидко забуваєш.

Ми часто зустрічаємо нових людей,
Які для нас грають багато ролей.
Всі такі різні , часом загадкові,
І не завжди відкриваються в розмові.

А час іде так швидко й непомітно,
Але ж в твоїй душі завжди є світло.
То ж проживи своє життя прекрасно,
І лиш будь собою одночасно.

Любіть

До поки сонце сяє
І місяць крізь зорі біжить
Навіть біда минає
Потрібно лише любить.

Любіть обійми вітру
І ближнього свого.
Любити тепло вогню
І рідних , щоб не було.

Любити і темноту
Їй теж є місце в житті
Бо як би її не було, не знали б що краще в бутті.

І пам'ятати, що всім своє
І в кожного є свій шлях.
Любити потрібно своє життя
Хоча б у маленьких речах.

Я бавила надіями думки
І віра так невпинно пригорталась
Я бачила невидимі ходи
А іноді я просто їх боялась

Мій час летів в крок хмарами над нами
Все божеволіло в думках не було слів
Не було часу навіть на розмови
Коли ти так невтомно говорив

Най час нас надалі не зупинить
Нам далі треба йти і кроком в крок
Із хвилями надії підійматися
І опускатись в кожнен поворот.

Там далі буде лише краще
Відкриються дверцята з відусіль
Твій шанс залишитись нещасним
Впаде на дно з відсотками на нуль

Ці крила бачили надію
В яку вкладали марево зі слів
І в себе завжди треба вірить
Навіть коли на віру нема сил

Томняк Ірина

Ще не вечір, та вийшли вже зорі...
І заварить хтось  чай із мяти.
Позбігались думки вже у море,
Щоби вкластися там спати.
Ще не ніч , та вже стало темно...
Білий місяць - сторож у небі,
Він з'явився там не даремно,
Значить точно комусь так треба...
Поміж тисяч планет і галактик,
Серед сотень простих вже речей,
В цьому світі і твій є клаптик ,
Для задуманих творчих ідей.
Ще не ранок, та сонце вже вийшло...
І заварить на кухні хтось  каву...
Це ж життєво, але так дивовижно...
Це ж життя... Та в ньому так цікаво...

Не може бути так, щоб все було погано!

Не може бути так
Щоб все  було погано
Ти подивись, який прекрасний день!
Радій життю!
Радій новому дню!
Люби своє життя!
Воно прекрасне,
Життя цінуй!
Життя у нас одне!