RU UA

Чому так важко бути сильним?
Чому так важко полюбить?
Коли нема терпіння й волі,
Життя нам важче перейти.

В житті буває щастя й смуток,
Та й біль, тривога, доброта,
А треба все у руки взяти,
Та йти невпинно до кінця.(Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

До поки сонце сяє
І місяць крізь зорі біжить
Навіть біда минає
Потрібно лише любить.

Любіть обійми вітру
І ближнього свого.
Любити тепло вогню
І рідних , щоб не було.

Любити і темноту
Їй теж є місце в житті
Бо як би її не було, не знали б що краще в бутті.

І пам'ятати, що всім своє
І в кожного є свій шлях.
Любити потрібно своє життя
Хоча б у маленьких речах.

comment Коментарі (0)

Ще не вечір, та вийшли вже зорі...
І заварить хтось  чай із мяти.
Позбігались думки вже у море,
Щоби вкластися там спати.
Ще не ніч , та вже стало темно...
Білий місяць - сторож у небі,
Він з'явився там не даремно,
Значить точно комусь так треба...
Поміж тисяч планет і галактик,
Серед сотень простих вже речей,
В цьому світі і твій є клаптик ,
Для задуманих творчих ідей.
Ще не ранок, та сонце вже вийшло...
І заварить на кухні хтось  каву...
Це ж життєво, але так дивовижно...
Це ж життя... Та в ньому так цікаво...


Не може бути так
Щоб все  було погано
Ти подивись, який прекрасний день!
Радій життю!
Радій новому дню!
Люби своє життя!
Воно прекрасне,
Життя цінуй!
Життя у нас одне!

comment Коментарі (0)

Минають дні,життя проходить...
І люди з пам’яті ідуть.
Вони любили, огортали,
Але тепер своїм життям вони живуть.

Ми любимо людину тимчасово,
А потім кажем:в тебе є свій шлях,
І в цей момент є сльози й жалість,
Бо цей душевний біль, є не на жарт

На жаль, у кожного своя дорога,
І кожен мрією піде...
Але в пам’яті минуле,
Своїм шляхом воно не йде

Колись ми мріяли,співали,
Казали дружба наша на завжди,
Але в мить все обірвалось...
І Дороги наші розійшлись.

Ми стали різними,чужими,
І в кожного проріс свій шлях.
В останній раз хочу сказати
Я не забуду нас, ти завжди будеш в моїх снах.
(Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

Діти, підлітки і дорослі
Поколінням надходять зміни
Знаєш, так прикро досі,
Що тепер ми стаємо ними
Все доросліше, холодніше
Пізнаємо життя тепер
Нам здавалося це простішим,
Де тепер той бабусин светр.
Клопотання, робота, побут
Закружляв беззупинно вирій
Вже не бачиш в собі особу,
Затягнули ці будні сірі.
І всі мрії лишились позаду,
Реалізації просто нуль
Якщо життя це сценарій, задум
То моє - це невдалий дубль

comment Коментарі (0)

Перевулками зламної долі
Та забутих нездійснених мрій
Бродять люди на душу хворі,
Ті, що позбавлені всіх надій.
Потямяніли їхнії зорі,
В цьому світі різноманітних подій
Сяйво згасло від зірки до вуличних ліхтарів
І немає у тому винних
Та й безвинних також немає
Просто серед років швидкоплинних,
Обставини мрії чепляють.
Перевулками зламної долі
Та забутих нездійснених мрій,
Бродять люди на душу хворі,
Бо потерпіли низку побутових війн

comment Коментарі (0)

Тебе чекала з року в рік
І зустріч першу уявляла.
Тебе лиш бачила у сні.
Роки ішли, а я усе чекала

І ось, зробила доля подарунок.
Тебе тепер тримаю на руках
Такий ще крихітний пакунок
Й кажу усім: "У мене є сестра!"

Роки ідуть, ти підростаєш
Ось кроки перші бачу я твої.
Усюди іграшки ти розкидаєш
Й ляльки мої береш собі.

Роки ідуть, ти вже школярка
І бантики на косах золотавих.
Все приглядаєшся в люстерко,
Де оченяток блиск яскравий.

Тебе веду за руку в школу,
А ти щебечеш як пташа.
І настрій піднімається угору,
Милуюся, очей не відрива.

Роки ідуть, уже і не впізнати
Оте дівча маленьке й чарівне,
Що питало: "Ти йдеш гуляти?
І я теж хочу. Візьми мене!"

Дивлюся зараз в твої очі,
І спогади з'являються такі:
Як розмовляли до півночі,
Лунали голоси дзвінкі.

Бувало й так, що ми сварились
Через дрібниці, зовсім незначні.
Та ми одразу же мирились
Пробачала я тобі, а ти - мені.

Не просто сестри ми з тобою,
Ми вірні друзі назавжди.
Одна за одну будемо стіною
Щоб з нас ніхто не знав біди.

comment Коментарі (0)