RU UA

Красива дівчина літає в небесах
на її сукні зіроньки сіяють
суріз’я що красою осліпляють
і сум застиг в її нічних очах
чому ніхто краси вночі не бачить
лиш одинокі стомлені серця
так часто під покровом ночі плачуть
у кожного історія своя
вона нічим не може тут зарадить
лиш показати зоряний пейзаж
і ця картина трохи їх розрадить
тих душ яких немало серед нас
вона втомилась бачить людське горе
так дуже хоче їм допомогти
та знову ніч і знов внизу сліз море
людей які не знають куди йти
як прийде ранок будуть поспішати
повернутся в своє земне життя
вона вночі їх всіх буде чекати
щоб дати хоч хвилину забуття

comment Коментарі (0)

Твої руки, ти знаєш, тендітні,
Такі ж самі як ніжні уста,
Ми з тобою живемо не в Відні,
Ми не бачим красиві місця,

Коридори єднають сильніше,
Цілунки здаються палкими
І життя стає цікавішим,
І пишуться знову картини,

Вже слова не здаються пустими,
І розмови стають наче рідні,
Із вуст пробиваються рими,
Не такі вже й холодні як стіни,

Грію руки твоїми руками,
Радію, що вип'ємо чай,
Я знову заграюсь словами,
В цих словах ти себе відшукай.

comment Коментарі (0)

Я не звик до звичайних думок,
Сьогодні від цього не сплю.
Досить пустих балачок.
Досить, та я говорю.

Мій страх мене пожирає,
Тихенько гризе мою плоть.
Тимчасово, та він засинає,
Щоб потім мене побороть.

Він з'являється з заходом сонця.
Щотемніше - то краще для нього.
Виглядає в маленьке віконце,
Щоб я не дивився так строго.

Він б'є по найслабшим місцям,
Він знає мене якнайкраще.
Ловить коли вже я сам,
Робить мене лиш пропащим.

Та він зникне, я його приберу,
Він втече з першим променем сонця.
Ти ж знаєш, я від нього втечу,
Як тільки ти глянеш в віконце.

comment Коментарі (0)

Не було би небо таким темним,
Не співали б зорі уночі,
Не писались вірші би даремно,
Не згадав би очі твóї в сні.

Не казав би слів тобі хороших,
Не провів би вечір близь вікна,
Ми б не знали, що ми зовсім схожі,
Ми ж не знали, що таке війна...

Ми ж не знали, що таке той страх,
Що таке розбігтись примусово,
Що кохання буде лиш в словах,
Що не чути знову колискову.

Це все — це просто іспит часу,
Це все — це мить, не більше того,
Це все пройде і після того ми одразу,
Затямим вартість сказаного слова.

comment Коментарі (0)

Мій дім, пробач, я не з тобою,
Я знов не бачу ту красу,
Я знов охоплений журбою,
Ранкову згадую росу.

Ти пам'ятаєш ще малечу,
Мене, як вчився я ходити,
Як я губився серед течій
І як почав я говорити.

Ти бачив як я працював
І як учився це робити,
І як словами малював,
Як починав щасливо жити.

Та ми окремо, рідний край,
Ми зараз ніби розділились,
Я пам'ятаю й поле, й гай
І те як ми з тобою стрілись,

Та все це спогади, журба,
Це все мій біль закутий в слові,
Мине година чи доба,
І ми побачимося знову.

Я вірю, що прийде година,
Я мрію, що це буде скоро,
Зійде той біль, неначе піна,
І скажемо одне лиш слово...

comment Коментарі (0)

Хвилі в морі гойдають мій човен,
Він блукає по морю давно,
Не чує пташиний він гомін,
Що здіймають ті цаплі крилом,

В цьому човні сиджу лише я,
І думи мої невблаганні,
Тут щоночі нам світить зоря,
Тут хвилини усі як останні,

В цьому човні сиджу лише я
І мої безтолкові памфлети,
В цьому човні сиджу лише я
І курю не свої сигарети.

comment Коментарі (0)

Куля, постріл, клуб диму і тиша,
Все сталось так швидко, у мить,
У кутку сховалася миша,
Яка вже й не знає як жить,

Порох в'ївся в подушечки пальців,
Сліди куль прикрасять стіну,
Хтось із них не прокинеться вранці,
Хтось із них вже побачив війну...

comment Коментарі (0)

Я тут,
згубивсь на півдороги,
Маршрут
підводить мене трохи,

Наш шлях
лежить через болото,
Не страх,
бо ми не на курортах,

Не станемо
ми плакати й жалітись,
А спалимо,
все те, від чого гірше жити.

comment Коментарі (0)