Прокинутись і одночасно спати, із диким криком на вустах. Мабуть, потрібно руйнувати, ці стіни, залишки, всю ту вуаль в очах, нехай у снах, нехай це не реальність, та це єдиний шлях...Це насолода поєднання, буденність, мрії та слова. І сидячи на схід, до самого світання, в моменті усвідомити єднання. Торкання, поєднання, розставання. Можливо це кохання? У всіх неназваних світах. У кожного в очах зізнання. Закопаний у глиб нікчемний прах. Можливо, ця сторінка дня остання, статичне тло, чи може інстинктивніше? Бажання...На подиху, неначе птах. Це філософія вагання, покарання. Несамовитість сподівання, а еволюція - страждання. Без тями, без мети, без роздумів чому, коли, навіщо - у відповідь, лише зітхання. Мовчання. Забитий у труну останній цвях. У всіх неназваних світах. У всіх світах...
0

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись