Піна злітала білими пелюстками,
Прокинулась я серед ранкової гами.
А море так тихо тебе колихає
І мрійливий сон крізь вітер ссилає.
А сонце все сходить і сходить.
Все більше і більше розум бадьорить.
Своїм промінням м'яко ласкає.
Так ніжно і міцно тебе обнімає.
Ти насолоджуєшся ранком літнім
І згадуєш мрії свої заповітні,
Поглянеш у чисте безкрає небо
І тобі одразу нічого не треба.
Ти бачиш білі, як молоко хмари,
І диво приходить, наче відьомські чари.
Ти слухаєш пісню забутої загадки
І мариш сенсом її відгадки.
Навіщо світанок, навіщо цей день?
Кому принесе радість цей дзен-дзелень?
А чайка дедалі клекоче й клекоче,
Неначе пояснити зміст всього хоче
І ти розумієш весь день, все буття,
А сенсом усього є щасливе життя.
Хороший початок, достойний кінець—
Готовий смисл існування увесь.
А піна злітає рожевими пелюстками
І ти поринаєш у вирій безтями.. ...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись