Життя на місці не стоїть,
І час бере свою вершину!
Колись несказані слова,-
Минуле нам кидає в спину.

Прислухатися?Чи пройти?!
Чи просто тихо промовчати...
Та ми збираєм їх в душі!
Щоб звідти вже не випускати!

Слова, як ніж, - який пронзає,
І довго в серці він живе.
Як ржа, - яка все пожирає,-
І на шматки його там рве.

Слова, тримають нас на місці,
І не дають іти вперед,-
Чекають мабуть день грядущий,-
Коли настане їх черед.

Чи про любовь, чи покаяння...
Чи просто важко на душі!
Слова,- які давно чекають,
Щоб вирватись з тенет глуші.

Життя на місці не стоїть,
І час, вже взяв свою вершину!
Потрібно вчасно говорить,-
Усі слова... В свою хвилину...

Viktoria Sakalosh ©

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись