Сиділа під дубом молода ярúтниця,
А біля неї прилігся кіт кольором ночі...
Віщала вона, та як мудра язичниця
Не знала сенсу, що гріло, як радостю очі,
Не знала страждання... Благання простенького,
Раптово зникло бажання до вірного блазня,
Немає підтримки чи пуття близенького...
А грішність куди? Магічної близості танцю,
Коли все тремтіло, зривало... В мелодії!
Господи, Боже... Осліпни над танцями в лісі!
Залиш нас самими стискати в агонії...
І вітер... Радість... Грішністю у темному місці,
Коти хай виходять до неї яритниці,
Вона зна чаклування, навчена біллю,
І горем народу, що повз до язичниці,
Гіркота біснуватої вкриється цвіллю.
***
Яритниця — молода відьма.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись