За кожним із нас пісочний годинник,
Де літо стікає не ігристим вином,
А біллю проблем, та горем в будинок,
Що разом з тобою не відчинять вікно,
Лиш сіють страхи, страждання відтінки,
І вітром зривають оте щастя твоє...
Боїшся, тремтиш... Всього лиш сторінка
Від книги якоїсь, що зі страхом гниє,
Забудуть вони останні пориви,
Коли все в минуле, бо звичайні слова,
В книгарні лишать, забувши мотиви,
За кожним у світі не заграє пітьма...
Ніхто не згада про тебе в молитвах,
І відлік життєвий в годиннику здавна
Рахує життя, і роки в гонитві
Забудуть тебе, як прелюдію дивну...
В усьому святому... справді образа,
Вином же навіщо поспивались вони?
Коли все бісів дурная проказа,
А кожна людина — це пісочні човни,
Сторінка життя, як книга чи фраза...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись