Знедолена..Розірвана... Свята...
Схилила голову в останньому поклоні...
Її поля... Пшениці і жита́ ...
Чомусь так важко...Давить біль на скроні...

Розділена...На декілька частин...
Багатий світ...і бідний,мов жебрацький...
Бо вже не разом...кожен тут один...
...Згадався час,як поле було панським...

Куди не глянь і... звідусіль - кріпак,
Готовий все віддати за хлібину...
В душі-щасливий...Він в душі-козак
Життя поклав за вільну Україну...

І все було...та,мов жило село...
Та й місто вже тоді не бідувало...
...Перед її очима пронеслось,
Як тяжко із колін своїх вставала...

...І йшло життя,проходили роки...
Вона в вінку пісень своїх співала...
Молилась за майбутнії віки...
Та знов біда...і смерті знов навала...

Ридаючи над кількістю могил,
Та витираючи свої криваві сльози,
Просила Бога із останніх сил...
Але невтішними були його прогнози...

...Кругом руїни...Пил та бур'яни...
Ділили землю,щоби грошей заробити...
Неначе вже й не рідні їй сини,
Якісь чужі,ворожі її діти...

Рубали ліс...(а завтра новий день)...
Спішили щоб усе...усе продати...
І вже не чути сміху і пісень...
Лиш постріли і смертний зойк солдата...

Знедолена...Розірвана... Свята...
Гірчить у серці присмаком полину...
Така у неї доля не проста...
Знов на колінах наша Україна...


Знедолена..Розірвана... Свята...
Схилила голову в останньому поклоні...
Її поля... Пшениці і жита́ ...
Чомусь так важко...Давить біль на скроні...

Розділена...На декілька частин...
Багатий світ...і бідний,мов жебрацький...
Бо вже не разом...кожен тут один...
...Згадався час,як поле було панським...

Куди не глянь і... звідусіль - кріпак,
Готовий все віддати за хлібину...
В душі-щасливий...Він в душі-козак
Життя поклав за вільну Україну...

І все було...та,мов жило село...
Та й місто вже тоді не бідувало...
...Перед її очима пронеслось,
Як тяжко із колін своїх вставала...

...І йшло життя,проходили роки...
Вона в вінку пісень своїх співала...
Молилась за майбутнії віки...
Та знов біда...і смерті знов навала...

Ридаючи над кількістю могил,
Та витираючи свої криваві сльози,
Просила Бога із останніх сил...
Але невтішними були його прогнози...

...Кругом руїни...Пил та бур'яни...
Ділили землю,щоби грошей заробити...
Неначе вже й не рідні їй сини,
Якісь чужі,ворожі її діти...

Рубали ліс...(а завтра новий день)...
Спішили щоб усе...усе продати...
І вже не чути сміху і пісень...
Лиш постріли і смертний зойк солдата...

Знедолена...Розірвана... Свята...
Гірчить у серці присмаком полину...
Така у неї доля не проста...
Знов на колінах наша Україна...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись