І я не знаю,як життя покотиться.
І я не знаю,ким я буду завтра.
Думки на волю табунами просяться,
а моя доля-нерозкрита карта.

А моя доля-поле неперейдене.
Не знаю,що ховається в хвилинах.
А час летить потоками і рейдами,
і тільки у душі ще спить дитина.

Не хочу викорінювати слабостей,
не хочу бігти в ногу з техноманом.
А хочу просто з пригорщами радості
життя прожити хепі-енд романом.

Без вигоди,без фальшу,без публічності,
без побуту в словах і без обману.
А що,як закарбую колись в вічності
новий сюжет безсмертного роману?

А раптом ні?А раптом просто буднями
спливе життя.. й хвилинами застою?
Шаблонність володіє тільки трутнями,
а я майбутнє кожним словом творю.

....І я не знаю,як життя покотиться,
бо в кожнім дні нові дари і кари.
А коли фініш підійти зголоситься,
залишу після себе мемуари..

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись